Бурса (Софійський монастир)

Будинок Софійської бурси
Бурса
50°27′13.1″ пн. ш. 30°30′48.4″ сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ, Володимирська вулиця, 24
Архітектурний стиль	Українське бароко[1][2]
Архітектор	Михайло Юрасов, Пилип Папов[3][4][5][6]
Будівництво	1763[3][7][8][2][9] — 1767[3][7][8][2][10]
Бурса (Софійський монастир) (Україна)
Бурса у Вікісховищі

Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра
Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra [11]
Світова спадщина
50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д.
Країна	Україна
Тип	Культурний
Критерії	I, II, III, IV
Об'єкт №	527
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	1990 (14 сесія)
Бурса у Вікісховищі

Бу́рса Софі́йського монастиря́, раніше півні́чно-за́хідний ко́рпус ке́лій[8][12][1] — пам'ятка архітектури, будівля, збудована у 1763-1767 роках в стилі українського бароко за проектом архітекторів Михайла Юрасова та Пилипа Лапова як корпус келій Софійського монастиря.[1][2]

Після закриття монастиря у 1786 році використовувалася як квартири для дзвонарів та духовенства[12]. У 1823—1825 роках за проектом Андрія Меленського келії було перебудовано під митрополичі покої[1][4]. 1839 року здійснено перепланування корпуса для розміщення Києво-Софійського духовного училища (бурси), яке розташовувалося тут до лютого 1919 року[1]. Згодом споруду передано Центральному історичному архіву імені Володимира Антоновича[2]. У 1970—1975 роках проведена її реставрація з частковим відновленням початкових планувань та архітектурних форм.[1]

Розташовується на території заповідника «Софія Київська», на північний захід[8] від Софійського собору. В приміщенні бурси нині міститься Державний архів-музей літератури і мистецтва.[3]

У складі комплексу монастирських споруд Софійського собору колишня бурса включена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527[13]. Також вона є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/5[7].

Зовнішній вигляд, основні риси планування

Будівля бурси являє собою великий двоповерховий мурований будинок, у плані Т-подібний, витягнутий зі сходу на захід на 107,75 м. На північному фасді є бічні ризаліти; а на головному, поверненому на Софійський собор південному фасаді два ризаліти значно винесені за основний об'єм споруди, що створює парадний під'їзд до неї. Попід бурсою влаштовано великий підвал, який переходить у цокольний поверх через природний нахил місцевості в східному напрямку. Увінчує споруду високий, вкритий зеленою бляхою, бароковий вальмовий дах із заломом, що, разом із цоколем, надає їй величності.[4][1][3][2]

Зовнішні стіни бурси розчленовані вертикальними пілястрами і завершуються складним багатоуступчастим карнизом. Розташування пілястр і згруповані між ними віконні прорізи надають фасадам своєрідного ритму. Звичайно пілястри і лопатки були не тільки декоративним, але й важливим конструктивним елементом: вони найчастіше застосовувалися в тих місцях, де була необхідність у забезпеченні міцності стін.

Особливий інтерес являє обрамлення вікон бурси і ліпний декор у верхній частині пілястр. Тут відчувається сильний вплив російської архітектурної школи 18 століття. У 19 столітті в зв'язку із зміною функціонального призначення приміщення бурси не раз перероблялось: з північного боку було зроблено велику прибудову, яка змінила внутрішнє планування, перед ризалітами на південному фасаді зведено тамбури, порушено початковий ліпний декор стін.

У 70-х роках 20 століття проведено реставрацію бурси, її фасади відновлено у формах 18 століття. Будинок становить великий інтерес як зразок цивільного зодчества.

Див. також

• Софійський собор (Київ)
• Братський корпус (Софійський монастир)
• Будинок митрополита

Примітки

1. Сергій Кот, Ольга Лялюшко. Софійський кафедральний монастир, 11—18 ст.. Консисторія // Звід пам'яток історії та культури України. Кн. 1, ч. 3.: С–Я. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2011. — С. 1519-1522. — ISBN 966-95478-2-2.
2. За редакцією Федора Ернста. СТАРЕ МІСТО. САДИБА СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ. Київ. Провідник. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
3. Бурса. Національний заповідник «Софія Київська». Процитовано 7 березня 2016.^[недоступне посилання з червня 2019]
4. БУРСА (Семінарія). Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
5. Ансамбль Софійського собору (№ 24). Бурса. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
6. КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ АРХІВ ДЛЯ ДАВНІХ АКТОВИХ КНИГ (ДАВНІХ АКТІВ). ІЛЮСТРАЦІЇ ДО ІСТОРІЇ. Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
7. Об'єкти культурної спадщини в м. Києві. Управління охорони культурної спадщини. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
8. Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Формування барокового ансамблю у 18 ст. Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
9. За версією Зводу пам'яток історії та культури України, мало розпочатися 1760 року - див. прим. № 1
10. За версією Зводу пам'яток історії та культури України, будівництво завершилося 1764 року - див. прим. № 1
11. * Назва в офіційному англомовному списку
12. Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Пристосування (кін. 18 – кін. 19 ст.). Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2016.
13. Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra ((англ.)) . UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.