Бурлюк Алла Леонідівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурлюк.

Бурлюк Алла Леонідівна
Зображення
Народилася	27 листопада 1935(1935-11-27)  Переволочна, Кобеляцький район
Померла	5 листопада 1998(1998-11-05) (62 роки)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Харківський державний театральний інститут (1957)
Вчителі	Мар'яненко Іван Олександрович
Заклад	Київський театр транспорту, Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр, Донецький національний академічний український музично-драматичний театр і Київський національний академічний Молодий театр
Нагороди та премії

А́лла Леоні́дівна Бурлю́к (27 листопада 1935, Переволочна — 5 листопада 1998, Київ) — українська радянська та українська театральна актриса; народна артистка Української РСР з 1979 року.

Біографія

Народилася 27 листопада 1935 року в селі Переволочній Кобеляцького району Полтавської області. 1957 року закінчила Харківський інститут театрального мистецтва, де навчалася на курсі Івана Мар'яненка.

Протягом 1957—1959 років — актриса Київського театру транспорту; у 1959—1960 роках — Донецького обласного російського драматичного театру; у 1962—1979 роках — Донецького українського музично-драматичного театру; у 1979—1997 роках — Київського молодіжного театру (склад першої трупи).

Могила Алли Бурлюк.

Померла у Києві 5 листопада 1998 року. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49А, 50°24′59.16″ пн. ш. 30°30′5.75″ сх. д.).

Творчий доробок

Актриса виразного драматичного темпераменту. У творенні образу поєднувала психологічну переконливість і ексцентричність, гротеск. Серед ролей:

• Пріся («Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка).
• Гелена («Варшавська мелодія» Леоніда Зоріна).
• Секлета («За двома зайцями» Михайла Старицького).
• Марина («Марина» Миколи Зарудного).
• Сара, Ольга («Іванов», «Три сестри» Антона Чехова).
• Мезальянсова («Баня» Володимира Маяковського).
• Комісар («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського).
• Стара («І сказав Б» О. Шипенка).
• Барба («Вій, вітерець!» Райніса).
• Луїза («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера).

Також вела концертну діяльність.

Література

• В. М. Жежера. Бурлюк Алла Леонідівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• Бурлюк Алла Леонідівна // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 233;
• Бурлюк Алла Леонідівна // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 96 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• О. В. Вдовенко. Бурлюк Алла Леонідівна Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 269. — ISBN 5-88500-027-1;
• Бурлюк Алла Леонідівна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 92 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• О. В. Вдовенко. Бурлюк Алла Леонідівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 623. — ISBN 966-02-2681-0.

Біографії   Театр   Київ   Донецьк   Маріуполь