Буринь

Буринь
Герб Бурині Прапор Бурині
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Сумська область
Район	Конотопський район
Тер. громада	Буринська територіальна громада
Засноване	XIV століття
Перша згадка	1392
Статус міста	від 1964 року
Населення	▼ 8 197 (01.01.2022)[1]
- повне	▼ 8 197 (01.01.2022)[1]
Площа	16,63 км²
Густота населення	709 осіб/км²
Поштові індекси	41700—41708
Телефонний код	+380-5454
Координати	51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д.
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	р. Чаша та р. Обід
Назва мешканців	буриня́нин буриня́нка буриня́ни.
День міста	друга субота серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	(станція) Путивль
До обл./респ. центру
- фізична	75 км
- залізницею	82 км
- автошляхами	86,7 км
До Києва
- залізницею	268 км
- автошляхами	292 км
Міська влада
Рада	Буринська міська рада
Вебсторінка	http://buryn-miskrada.gov.ua
Буринь у Вікісховищі Мапа Буринь Буринь Буринь

Бури́нь (МФА: [bʊˈrɪɲ] ( прослухати)) — місто районного підпорядкування в Україні, у Сумській області, центр району. Розташоване на річці Чаші, за 86 км від обласного центру (автошлях Р44). Населення — 9134 ос. (2013).

Географія

Залізнична станція Путивль

Вулицями міста

Місто Буринь знаходиться на березі річки Чаша, яка через 8 км впадає в річку Сейм. Вище за течією на відстані 2 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Червона Слобода. На річці та її притоках зроблено кілька великих загат.

Через місто проходить залізниця, на якій знаходиться станція Путивль Південно-Західної залізниці. З моменту побудови вона мала назву Красне (за назвою близького села Красна Слобода). До Бурині ведуть автомобільні дороги Т 1910, Т 1914, Т 1916 і Т 1919.

Етимологія

Походження назви міста Буринь невідомо, хоча існують деякі припущення. Деякі асоціюють давньоруське місто Бирин, що згадується у «Списку руських міст далеких і близьких» XIV століття, із Буринню, проте археологічними знахідками ця теорія не підтверджена. Існує також версія, що Буринь була заселена у XVII ст. переселенцями з селища Бориня (нині смт Турківського району Львівської області), адже і нині у Борині та Бурині живуть представники давніх родів: Гайдуки (Гайдукови), Сипливі, Бойки тощо.

Історія

Перша письмова згадка про село Боринь (у деяких інших рукописних джерелах відома також як Баринь) датована 1688 роком, про що свідчить «Географический энциклопедический словарь» під редакцією А. Ф. Трьошнікова (Москва, видавництво «Советская энциклопедия», 1989, с. 88). Вона була осаджена вільними черкасами (так тоді московити звали українців) на землях пустоші Часького та Ослецького городищ, що мали назву «дикого поля» і належали попам путивльської церкви Миколи Чудотворця Великорецького.

Згідно з даними 6-ї ревізії у церковному поселенні мешкало 1080 осіб чоловічої статі.

Згодом Буринь стала слободою та центром волості Путивльського повіту Курської губернії. У 80-ті роки XVII ст. село перебувало у володінні церкви, а з 1769 р. належало різним поміщикам. Населення Бурині в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.

У середині XIX ст. землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а 1926 р. стало центром району.

За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2893 особи (1412 чоловіків та 1481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище[2].

Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці. У 1869 р. було побудовано залізничну станцію Красне (нині має назву Путивль).

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод[3].

Наприкінці XVIII ст. в Бурині проживало 1001 чол., в 1860 р. — 2893 чол., в 1895 р. — 4192 чол., а напередодні Першої світової війни — 5911 чол.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 90 жителів міста.[4]

27 жовтня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Бурині звершив чин освячення новозбудованого храму на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії[5].

З 24 лютого 2022 року місто перебувало під окупацією російських військ .

З 3 квітня 2022 року місто звільнили ЗСУ.[6][7][8]

Населення

Чисельність

Зміна чисельності міста Буринь

1926[9]	1939[9]	1959[9]	1970[9]	1979[9]	1989[9]	2001[9]
▲ 1 325	▲ 7 688	▲ 8 596	▲ 10 001	▲ 11 591	▲ 12 893	▼ 11 678
2003[9]	2004[9]	2005[9]	2006[9]	2007[9]	2008[9]	2009[9]
▼ 11 429	▼ 11 121	▼ 10 818	▼ 10 496	▼ 10 262	▼ 9 927	▼ 9 666
2010[9]	2011[10]	2012[11]	2013[12]	2014[13]	2015[14]	2016[15]
▼ 9 456	▼ 9 319	▼ 9 222	▼ 9 134	▼ 9 031	▼ 8 920	▼ 8 836
2017[16]	2018[17]	2019[18]	2020[19]	2021[20]	2022[21]
▼ 8 787	▼ 8 724	▼ 8 591	▼ 8 476	▼ 8 359	▼ 8 197

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[22]:

Національність	Відсоток
українці	94,68%
росіяни	4,17%
білоруси	0,40%
роми	0,28%
інші/не вказали	0,47%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[23][24]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	11 065	95,33%
Російська	470	4,05%
Білоруська	28	0,24%
Ромська	11	0,10%
Вірменська	9	0,08%
Румунська	3	0,03%
Болгарська	2	0,02%
Єврейська	1	0,01%
Інші/Не вказали	18	0,14%
Разом	11 607	100%

Економіка

Серед провідних підприємств міста — ВАТ «Буринський завод сухого молока», продукція якого відома не лише в Україні, а і в Росії, Грузії, Вірменії. На Буринському елеваторі можна розмістити 124 тисячі тонн продукції. Це одне з найбільших підприємств району, яке працює стабільно.

Пам'ятки природи

Віковий дуб у міському парку

• «Віковий дуб в м. Буринь» — ботанічна пам'ятка природи
• «Гайдукова криниця» — гідрологічна пам'ятка природи

Відомі люди

Народилися

• Анохін Василь Сергійович (1915—1975) — український прозаїк, драматург, педагог.
• Каніщенко Леонід Олексійович (1929-- 2023) — український вчений-економіст, педагог, громадський діяч.
• Колесник Раїса Самсонівна (нар. 1939) — українська оперна, камерна співачка, лірико-колоратурне сопрано.
• Кравченко Віталій Миколайович (1976—2015) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Кривопишин Володимир Іванович (1959—2012), шоумен, гуморист, активіст КВК, науковець. Закінчив Сумське музичне училище та Сумську філію Харківського політехнічного інституту. 17 років викладав у рідному виші, займався науковою роботою. Автор 12 наукових публікацій та 14 винаходів. Працював також в гімназії № 1 м. Суми.
• Лавошник Юрій Миколайович (1977—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Овчинников Михайло Михайлович (1930) — проректор з учбової роботи, декан лісоінженерного факультету, завідувач кафедри водного транспорту лісу та гідравліки Санкт-Петербузької лісотехнічної академії з 1991 р.; випускник Ленінградської лісотехнічної академії 1954 р., доктор технічнких наук, професор; академік РАЕН (1995); член Всеросійського бюро секції наук про ліс РАЕН, голова Північно-Західного відділення РАЕН по секції наук про ліс; нагороджений срібною медаллю РАЕН «Автору наукового відкриття» (1996).
• Павлов Йосиф Володимирович, генерал-майор імператорської армії, народився 24.09.1866 р. (за ст. ст.) у селі Буринь Путивльського повіту Курської губернії у родині місцевого поміщика підпоручика Володимира Володимировича Павлова та його дружини Єлизавети Петрівни. Хрещеними батьками були поміщик с. Червоної Слободи губернський секретар Никанор Васильович Масалітінов та вдова колезька радниця Єлизавета Іванівна Полякова. Таїнство хрещення здійснив священик буринської Вознесенської церкви о. Симеон Коренський за участі дячка Андрія Ємельянова. (ДАСО, фонд 1191, опис 1, справа 1, аркуш 433/зворот)
• Павлов Всеволод Володимирович (1898—1972) — радянський вчений-єгиптолог.
• Педан Адольф Мелентійович (1936—1999) — український художник-мультипликатор.

Навчалися

• Богопольський Арнольд Олександрович (?—?) — випускник СДПІ ім. А. С. Макаренка, талановитий викладач фізики, заслужений вчитель України (1991), автор посібника «Електрика та магнетизм», який нині живе в Ізраїлі.

Галерея

• 
  Аеросвітлина міста
• 
  Алея в Буринському парку
• 
  Локомотив-пам'ятник на вокзалі

Див. також

• Буринський
• Буринський цукровий завод

Примітки

1. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
2. рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1687)
3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
4. Буринь. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
5. Предстоятель Київського Патріархату освятив новозбудований храм у м. Буринь на Сумщині. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
6. "Обстріляна родина, снаряди, вкрадена корова". Жителі Бурині на Сумщині розповіли про військових РФ.
7. Обстрілювали хати та підірвали міст. Як російські військові виходили з Конотопщини.
8. УІНП (6 квітня 2023). Рік визволення: Сумщина. УІНП (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
9. Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
10. Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
11. Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
12. Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
13. Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
14. Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
15. Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
16. Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
17. Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
18. Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
19. Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
20. Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
21. Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
22. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
23. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
24. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

• Облікова картка^[недоступне посилання з червня 2019]
• Буринь [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Географический энциклопедический словарь под редакцией А. Ф. Трёшникова, Москва, «Советская энциклопедия», 1989
• ДАСО, фонд П-394, опис 1, справа 26, арк.30-31

Посилання

• Бажан О. Г.. Буринь [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 411. — ISBN 966-00-0734-5.
• Новаченко О. С.. Буринь [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.