Бугила лісова

Бугила лісова
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Аралієцвіті (Apiales)
Родина:	Окружкові (Apiaceae)
Рід:	Бугила (Anthriscus)
Вид:	Бугила лісова (A. sylvestris)
Біноміальна назва
Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 1814

Бугила́ лісова[1][2] (Anthriscus sylvestris) — багаторічна трав'яниста приполярно-альпійська рослина родини окружкові (Apiaceae).

Етимологія

Біологічна назва роду Anthriscus походить від грецьких слів anthos — квітка та richos — паркан, а видова від лат. sylvestris — «лісовий»[3].

Опис

Стояча, запушена рослина заввишки до 1,5 м. Плоди 6-10 мм, голі, гладкі, дзьоб до 1 мм. Хромосом: 2n = 16.

Поширення

Росте в Африці, Європі (у тому числі Україні), Азії (як тропічній так і помірній), натуралізований у Канаді, США, Чилі. Населяє трав'янисті місця, краї рідколісь.

Практичне використання

Рослину вживають у їжу. Молоде зілля бугили містить 3,9 % вуглеводів, 2,5 % білків, різні органічні кислоти та вітаміни.

Через сильну духмяність і аромат вживають у суміші з рослинами без запаху. З молодого листя бугили разом з листям яглиці готують щі, окрошку, холодний борщ.

Свіже коріння має близько 1 % цукру, 14,7 % крохмалю, 5,7 % цукрози. На Кавказі (Абхазія, Аджарія) з подрібненого кореня готують сусло та женуть спирт. Стебло і листя маринують і квасять про запас.

У деяких районах нашої країни молода, очищена від шкірки стеблина бугили слугує ласощами для дітей.[4]

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

1. О. І. Лісовець. Структура травостою байрачного та заплавного лісів в умовах Присамар'я // Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VIII Міжнародної наукової конференції. — 2015. — С. 43–45.
2. В. І. Буняк, В. І. Гнєздилова, Н. Л. Антків. Аналіз флори урочища «зимір» в передгір’ї Чорногори // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Серія Біологія. — 2008. — С. 8–15.
3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 3 жовтня 2016.
4. Рева М. Л., Рева Н.Н. Дикі їстівні рослини України. — Київ : Наукова думка, 1976. — С. 29–31.

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)

Посилання

• Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 17 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Flora of NW Europe^[недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
• Flora of Iceland (webpage of Icelandic Institute of Natural History) [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] (ісл.)
• Euro+Med PlantBase [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Портал «Ботаніка»   Портал «Біологія»