Броселіанд

Броселіанд
Зображення
Країна  Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Броселіанд у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Мерлін і Вівіан у Брокеленді. Ілюстрація Гюстава Доре до "Королівських ідилій" (1868 рік)

Броселіанд (фр. Brocéliande, ін. Brécheliant, Brécilien) - легендарний зачарований ліс,що мав репутацію у середньовічній європейській культурі, як місце магії та таємниць. Броселіанд представлений у кількох середньовічних текстах, здебільшого пов’язаних з артурівською легендою та персонами Мерліна, Моргани, Володарки Озера та деяких лицарів круглого столу. Вперше з’явився в літературі в літописі Роман де Роу нормандського поета Васа у 1160 році. Сьогодні найчастіше ідентифікується як ліс Паймпонт у Бретані, Франція.

Броселіанд - це легендарне місце, через його невизначене місце розташування, незвичну погоду та зв’язки з міфологією Артура, та особливо "могилою Мерліна".[1] Вважається, що в лісі розташована Долина без вороття, що прихистила чарівницю Моргану, фонтан фей і місце, де залишився Мерлін на спочинку, в ув'язненні або після смерті.

У Артурівських легендах

Діви біля фонтану, ілюстрація Ф. Фрейзера до книги "Король Артур та його лицарі круглого столу" (1912 рік)

У 1170-х роках Кретьєн де Труа згадує ліс Броселіанд у своєму артурському романі "Івейн, або Лицар з левом". Перебуваючи в Броселіанді, Івейн виливає воду з джерела в камінь, викликаючи сильний шторм. Це, в свою чергу, викликає лицаря Ескладоса ле Роса, який захищає ліс. [1] [2]

Мерлін і Вів'єн Генрі Мейнелла Рема (1895 рік)

Наприкінці 12-го або на початку 13-го століття Роберт де Борон вперше пов’язує постать Мерліна з Броселіандом у поемі "Мерлін". Він також представлений у кількох епізодах прозових творів та продовжень поеми "Ланселот-Грааль" ("Цикл Вульгати"), особливо в оповіданнях "Мерлін" та "Володарка Озера".[3] Пізніше, за творами, Морган ле Фей підстерігає багато невірних лицарів в її Долині без вороття в Броселіанді, поки вони не будуть звільнені Ланселотом.[4]

У "Жауфре", артурському романі невідомого авторства, складеному в Каталонії, ліс Броселіанд знаходиться недалеко від палацу короля Артура та млина, де Артур бореться з дивною твариною, схожою на бика. Датування "Жауфре" спірне, і, ймовірно, цей твір було створено ще в 1183 році. За іншими версіями у 1225–1228 роках.[5] [6] Пізніше Броселіанд також виступає в контексті лицарів в алегоричній поемі Хуона де Мері, а також в інших текстах, де він є місцем казкового замку Моргани. [7]

Примітки

  1. ↑ а б Lupack, Alan. The Oxford guide to Arthurian Literature and Legend, (New York, NY: Oxford University Press USA, 2007), page 437.
  2. ↑ La Fontaine de Barenton dans le « Chevalier au Lion » - Encyclopédie de Brocéliande. broceliande.brecilien.org (фр.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 2 червня 2018.
  3. ↑ Brocéliande dans le Lancelot-Graal - Encyclopédie de Brocéliande. broceliande.brecilien.org (фр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 2 червня 2018.
  4. ↑ L’origine littéraire du Val sans Retour - Encyclopédie de Brocéliande. broceliande.brecilien.org (фр.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 2 червня 2018.
  5. ↑ Breselianda dans le Jaufré - Encyclopédie de Brocéliande. broceliande.brecilien.org (фр.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 2 червня 2018.
  6. ↑ Eckhardt, Caroline D. (May 2009). Reading Jaufré: Comedy and Interpretation in a Medieval Cliff-Hanger. The Comparatist. 33: 40.
  7. ↑ Claris and Laris | Robbins Library Digital Projects (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 3 червня 2018.

Джерела

  • Екхардт, Керолайн Д. (травень 2009 р.). «Читання Жауфре: комедія та інтерпретація в середньовічній скелі-вішалці». Компаратист 33 : 40–62.
  • Lupack, Alan (2007). The Oxford guide to Arthurian Literature and Legend (вид. 1st paperback). New York, NY: Oxford University Press USA. ISBN 0-19-921509-X.
  • Markale, Jean (1995). Merlin: Priest of Nature (вид. 1st English translated). Rochester, VT: Inner Traditions International. ISBN 0-89281-517-5.

Зовнішні посилання