Боєва Наталія Іванівна

Боєва Наталія Іванівна
Боєва Наталія Іванівна
Основна інформація
Дата народження	14 червня 1951 (74 роки)
Місце народження	Сталіно, Українська РСР, СРСР
Професії	композиторка, викладачка
Освіта	Запорізьке музичне училище імені Платона Майбороди (1972) і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1977)
Вчителі	Штогаренко Андрій Якович
Членство	Спілка композиторів України
Заклад	Запорізька обласна філармонія, Запорізьке музичне училище імені Платона Майбороди і КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР
Нагороди	;

Наталія Іванівна Бо́єва (нар. 14 червня 1951, Сталіно) — український композитор і педагог; член Спілки композиторів України з 1986 року (голова Запорізького обласного осередку з 2012 року та член Правління^[3]).

Біографія

Народилася 14 червня 1951 року в місті Сталіному (нині Донецьк, Україна). 1968 року закінчила Запорізьку дитячу музичну школу № 2; 1972 року — теоретичне відділення Запорізького державного музичного училища^[4]; 1977 року — композиторський факультет Київської консерваторії (клас композиції Андрія Штогаренка)^[3].

Упродовж 1977—1992 років працювала в Запорізькій обласній філармонії, де обіймала посади музичного редактора, помічника головного режисера з літературної частини, художнього керівника; у 1992—1995 роках викладала композицію у дитячих музичних школах № 3 і № 6; з 1995 року викладала теорію, гармонію, поліфонію і композицію у Запорізькому музичному училищі. Із січня 2006 року по 2016 рік обіймала посаду керівника музичної частини в Запорізькому обласному академічному українському музично-драматичному театрі імені Володимира Магара. Мешкає у Запоріжжі в будинку на вулиці Незалежної України, № 53^[4].

Творчість

Серед творів:

для симфонічного оркестру: фортепіанний концерт «Бабин Яр» (1985), скрипковий концерт (1991), поема «Урочистий спів» (1995), триптих «Судна ніч» (1995), фантазія «Вічне життя» (1996), пасакалія на тему української народної пісні «Закувала зозуленька…» (1998);
елегія для альта з оркестром «Пам'яті Вчителя» (2002);
вокальні цикли для голосу та фортепіано: «Поет» (1981, вірші Євгена Євтушенка та Олександра Блока), «Батьківщина» (1985, вірші Марини Цвєтаєвої), «Прощання» (вірші Ґійома Аполлінера), «Кохана, згадай мене…» (вірші Хуана Хіменеса);
фортепіанні твори: збірка «Музичні вітання», соната-балада «Поліфонічний зошит» на теми українських народних пісень (1998, 2002), пісні на слова Григорія Лютого, Петра Ребра, Бориса Олійника, Миколи Нагнибіди, Тетяни Нещерет і власні вірші;
мюзикли за власним лібрето: «Історія, яка відбулася в місті Лад» (1995), «Старі та нові козацькі історії» (1998);
музика до вистав Запорізького музично-драматичного театру: «Ой Боже, що то бажання може?» (1994, режисер Віктор Кошель), «Богдан Хмельницький» (1995, режисер Олександр Король), «Безіменна зірка» (1997, режисер Віталій Денисенко), «Кін IV» (2000, режисер Олександр Король).

Про її життя і творчість Запорізькою телерадіокомпанією створено два фільми — «Люди та долі», «Двое в городе»^[3].

Відзнаки

Премія Запорізького обласного Фонду культури імені Івана Паторжинського (1994)^[4];
Заслужений діяч мистецтв України (1996; за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та з нагоди п'ятої річниці незалежності України)^[5];
Премія Запорізької облдержадміністрації (2007; за досягнення у розвитку музичного мистецтва Запорізького краю);
Лауреат Другого Всеукраїнського фестивалю академічних театрів «Данапріс» у номінації «Краще музичне вирішення» вистави за п'єсою Костянтина Карпенка «Мамай»^[6] (2008, Запоріжжя)^[4];
Почесна грамота Національної спілки композиторів України (2008; за вагомий внесок у діяльність Національної спілки композиторів України)^[4];
Лауреат Х ювілейного обласного конкурсу «Господиня свого краю» в номінації «Жінка — працівник культури та мистецтва» (2011; за вагомий внесок у соціально-культурний та економічний розвиток Запорізької області)^[4];
Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2011)^[4].