Бортне
Бортне (пол. Bartne) — лемківське село в Польщі, у гміні Сенкова Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 201 особа (2011[1]). ГеографіяСелом протікає річка Сенкувка. РозташуванняСело розташоване біля польсько-словацького кордону. Від села 11 км до адміністративного центру ґміни — міста Сенкова, 16 км до адміністративного центру повіту — міста Горлиці і 115 км до центру воєводства — міста Краків. ІсторіяПерша згадка про село в 1629 році. В XIX ст. в селі були майстерні, що виготовляли придорожні кам'яні хрести і надгробки[2]. У 1914 р. за москвофільство 18 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу. У міжвоєнний період у селі була москвофільська читальня імені Качковського. До завершення Другої світової війни більшістю були лемки, більшість яких після Тилявського розколу змінили конфесію на православну. В 1936 р. в селі було 265 греко-католиків і 738 православних. До 1945 року в селі було майже чисто лемківське населення: з 1010 жителів села — 1000 українців і 10 євреїв[3]. Після Другої світової війни частину лемків вивезли на Львівщину і Тернопільщину, решту під час операції «Вісла» депортували на Повернені Землі[4]. 28 травня 1945 р. польським військом було виселено до СРСР 467 лемків. 25-31 травня 1947 в результаті операції «Вісла» було депортовано на Повернені Землі 471 мешканця села[5], найавторитетніші з них були ув'язнені в концтаборі Явожно (зокрема Іван Мадзик, Іван Пашко, Кузьма Підберезняк, Микола Воробель). Депортованих розсіяли по багатьох селах Тшебницького і Любінського повітів (зокрема Лісець, Буковна, Зимна Вода). У серпні 1956 р. колишній православний священик Бортного Іван Левяж зорганізував колишніх парафіян в околицях села Зимна Вода Любінського повіту на ремонт православної церкви в Бортному і провів службу Божу, на яку прийшли також колишні парафіяни, які задля уникнення депортації перейшли до римо-католицької церкви. Серед колишніх парафіян на Повернених Землях було оголошено про наступну службу в Бортному 14.11.1956. Ця активність лемків спричинила переляк ксьондза Францішека Беднажа з Маластова і його донос в міліцію. Після розмови з репресивними органами Іван Левяж видав усі йому відомі ініціативи українців і не поїхав на службу 14.11.1956 до Бортного. В 1956 році деякі депортовані лемки повернулись до рідного села. У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства. НаселенняДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
В селі живуть лемки і поляки. Відомі людиВ селі народився Стефан Шкурат, який взяв собі шляхетське ім'я за місцем народження «Бортнянський» і котрий був батьком відомого композитора Дмитра Бортнянського. 23 березня 1860 року у Бортному народився майбутній Перемиський греко-католицький єпископ Тома (Полянський). У 1870—1892 в селі служив священик Володимир Хиляк, відомий лемківський письменник. Тут він написав свої найважливіші твори, зокрема повість «Шибеничний верх» у двох частинах, у якій розповідається про навалу польських конфедератів. Повість надруковано у «Слові» в 1877—1878 роках. В селі проживала Собин (Нецьо) Меланія (30 серпня 1920, с. Бортне Горлицького пов., теп. РП — 5 лютого 1978, там само) — письменниця-поетеса, громадський діяч[7]. Також у селі народився лемківський письменник Теодор Кузяк. Місцеві пам'ятки
Греко-католицька церква Святих Косьми і ДаміанаЦерква побудована в 1784 році в характерному стилі лемківської дерев'яної архітектури. Рублена церква має три куполи, котрі покриті ґонтом XVIII ст.[8]. Церква діяла до 1946 року, коли більшість жителів села вивезли на Львівщину і Тернопільщину. Пам'ятник архітектури під охороною з 14 квітня 1997 р., реєстраційний номер А-826[9]. Зараз філія музею шляхетських родів Карваціанів і Гладишів в Горлиці. В храмі демонструються предмети лемківської художньої культури, іконостас XVIII ст., боковий вівтар 1797 року та ікона Пресвятої Богородиці з Ісусом Немовлям XVIII ст.[10] Примітки
Джерела
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Бортне
|