Борні добрива

Бо́рні до́брива — мінеральні добрива, у складі яких є мікроелемент бор (відходи виробництва борної кислоти, бура, технічна борна кислота, бормагнійові відходи та ін.).

Опис

Відносяться до групи мікродобрив. Використовуються для передпосівної обробки насіння, внесення в ґрунт і позакореневих підживлень рослин[1].

Їх застосовують в дуже низьких дозах для предпосівної обробки насіння, підживлення сільськогосподарських культур, внесення в грунт окремо або в складі комплексних добрив, які містять макроелементи. Зазвичай для борних добрив використовуються сирі боратові руди, які містять від 4 до 8% бору в легкодоступній для рослин формі. Найбільш ефективні борні добрива на дерново-глейових, дерново-підзолистих, торфових та перегнійно-карбонатних грунтах. Борні добрива запобігають гнилі серцевини буряків, бактеріозові льону, підвищують урожайність цих та інших сільськогосподарських культур, збільшують цукристість буряків та овочів, олійність насіння соняшнику, вихід волокна льону.

Використовуються у таких видах

• Борна кислота — містить 13-15 % бору. Застосовують для оброблення насіння, позакореневого підживлення рослин. Може входити до комплексних добрив.
• Бороплюс — рідке добриво, що містить 11 % бору. Використовується для позакореневого підживлення, так і краплинного зрошення.
• Боромагнієве добриво — містить 2,3 % бору і 14 % магнію. Застосовують для оброблення насіння, позакореневого підживлення та передпосівного внесення.
• Борнодатолітове добриво — містить 1,5-2,0 % бору. Використовується для позакореневого підживлення, так і краплинного зрошення.
• Боровмісний порошок — механічна суміш технічного тальку і борної кислоти (14–16 %). Застосовують для передпосівного оброблення насіння.

Примітки

1. Бор. SuperAgronom.com. Процитовано 1 травня 2020.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Радзивілл А.Я. (2004). Борні добрива. Енциклопедія Сучасної України. Процитовано 1 травня 2020.
• Господаренко, Г. М. Агрохімія: підручник. — Київ, 2010. — 400 с.