Борис Хазанов
Борис Хазанов (рос. Борис Хазанов), справжнє ім'я Геннадій Мойсейович Файбусович (рос. Геннадий Моисеевич Файбусович), (16 січня 1928, Ленінград — 11 січня 2022) — російський письменник, есеїст і перекладач. БіографіяГеннадій Файбусович народився в Ленінграді, проте коли йому виповнилось 2 роки, його батьки переїхали до Москви. У 16 років, під час німецько-радянської війни, розпочав трудову діяльність робітником на Московському газетно-журнальному поштамті. Після закінчення війни Файбусович вступив на філологічний факультет МДУ, проте на п'ятому курсі, в 1949 році він був заарештований МДБ за звинуваченням у антирадянській пропаганді, та засуджений до 8 років ув'язнення. Відбував покарання в Унжлагу. У 1955 році його реабілітували і звільнили з табору, і він вступив до Калінінського медичного інституту, який закінчив у 1961 році. Після закінчення інституту Геннадій Файбусович працював лікарем, спочатку в сільській місцевості, потім у Москві, став кандидатом медичних наук. Пізніше він перейшов на роботу до науково-популярного журналу «Химия и жизнь[ru]», де працював редактором, окрім цього, працював усним перекладачем при Центральній медичній бібліотеці Москви, а також під псевдонімом видав кілька науково-популярних книжок для дітей, і перекладав листи Лейбніца. Одночасно Файбусович брав активну участь у випуску самвидавних книг та журналів у 70—80-х роках ХХ століття, які друкувалися як підпільно в СРСР, так і за кордоном. Після того, як виникла загроза його арешту, письменник емігрував у 1982 році до ФРН. У Німеччині Борис Хазанов поселився у Мюнхені, підтримував тісні контакти з письменниками-імігрантами з СРСР, зокрема з Володимиром Войновичем. Він також був одним із співзасновників та видавців російськомовного журналу «Страна и мир». Борис Хазанов також неодноразово виступав у радіопередачах на теми культури та літератури на російськомовних радіостанціях. Більшість його літературних творів написані під час проживання у Німеччині. ТворчістьБорис Хазанов опублікував сім книг прози та есеїстики в Росії, США, Німеччині та Ізраїлі. Частина його творів, зокрема романи «Античас» і «Нагльфар в океані часів», повісті «Час короля» і «Чудотворець» часто книговидавці відносять до жанру фантастики[3], хоча частина літературних критиків не погоджується із зарахуванням їх до цього жанру. Борис Хазанов вважається майстром оповідального жанру, в якому в Хазанова перетинаються та змішуються часи та культурно-архетипові мотиви.
Сприйняття Хазановим Росії та її народу можна охарактеризувати його ж словами (із книги «Страх»):
Оригінальний текст (рос.) Перед глазами, словно галлюцинация, стоит Русь — страна, куда лиса и кот привели доверчивого Буратино. В этой стране пасутся козы с выщипанными боками, вдоль заборов робко пробираются шелудивые жители, а на перекрестках стоят свирепые городовые. "Пра-ва держи!" Сыщики нюхают воздух и подозревают самих себя. В этой стране, в полицейском участке, за столом, закапанным чернилами, густо храпит дежурный бульдог. В этой стране было двенадцать миллионов заключенных, и у каждого был свой доносчик, следовательно, в ней проживало двенадцать миллионов предателей. Это та самая страна, которую в рабском виде Царь Небесный исходил, благословляя. "Бегут. Что им Россия!" Что ж, в определенном смысле — я никогда не был патриотом. В своей стране я чувствовал себя ссыльнопоселенцем. Я привык стыдиться этой родины, где каждый день — унижение, каждая встреча — как пощечина, где все — пейзаж и люди — оскорбляет взор. Но тайное чувство шепчет мне, что этот стыд есть род извращенной любви.Нагороди та визнанняТвори Бориса Хазанова перекладені кількома європейськими мовами, він є лауреатом кількохх літературних премій, зокрема, премії міста Гейдельберга «Література у вигнанні» (1998), «Російської Премії» (2008), Літературної премії імені Марка Алданова (2010), літературної премії імені Олексія Зверєва журналу «Иностранная литература» (2013). Твори
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
