Борацит

Борацит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Boc[2]
Хімічна формула	8[Mg6B14O26Cl2]
Nickel-Strunz 10	6.GA.05[3]
Ідентифікація
Колір	білий, зелений, сірий або безбарвний
Сингонія	ромбічна
Спайність	немає
Твердість	7
Блиск	скляний
Колір риси	білий
Густина	2,9—3
Інші характеристики
Названо на честь	бор[4]
Типова місцевість	Люнебурґ[4]
Борацит у Вікісховищі

Бораци́т (рос. борацит; англ. boracite; нім. Boracit) — мінерал, хлороборат магнію каркасної будови.

Етимологія та історія

Вперше борацит був виявлений у Люнебурзькому Калкберзі в Нижній Саксонії у 1787 р. Г. Ласуєм (G. Lasius) як кубічні кварцові кристали Люнбурга. Назву борацит мінералу дав у 1789 році німецький геолог Авраам Ґотлоб Вернер, який назвав його за головним компонентом — бором.

Склад і властивості

Хімічна формула: 8[Mg₆B₁₄O₂₆Cl₂] або Mg₃B₇O₁₃Cl або (Mg, Fe, Mn)₃ × [Cl B₇O₁₃].

Містить (%): MgO — 25.71; B₂О₃ — 62,15; MgCl₂ — 12.14.

Сингонія ромбічна. При темпаратурі понад 265 °C — кубічна.

Спайності немає.

Твердість 7.

Густина 2,9—3.

Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого.

Колір білий, зелений, сірий або безбарвний.

Утворюється в евапоритах разом з галітом, ангідритом, гіпсом. Другорядне джерело бору.

Різновиди

Розрізняють:

• борацит залізистий (відміна борациту, яка містить до 36 % FeO);
• борацит марганцевий (відміна борациту з невеликою кількістю марганцю);
• альфа-борацит (1 — ромбічна низькотемпературна модифікація борациту; стійка при звичайній температурі вище 265 °C переходить у борацит. 2 — те саме, що борацит);
• бета-борацит (те саме, що борацит).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. Вернер А. Г. Boracit // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1789. — Т. 1. — С. 393–394.
   d:Track:Q30226834d:Track:Q58751d:Track:Q2643281d:Track:Q30194570

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Борацит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Борацит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Джерело: А. Я. Радзивілл. Борацит // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37027 [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Бораци́т [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Webmineral data [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Mindat with location data [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Mineral Data Publishing [Архівовано 11 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»