Бораци́т (рос. борацит; англ. boracite; нім. Boracit) — мінерал, хлороборат магнію каркасної будови.
Етимологія та історія
Вперше борацит був виявлений у Люнебурзькому Калкберзі в Нижній Саксонії у 1787 р. Г. Ласуєм (G. Lasius) як кубічні кварцові кристали Люнбурга. Назву борацит мінералу дав у 1789 році німецький геолог Авраам Ґотлоб Вернер, який назвав його за головним компонентом — бором.
Склад і властивості
Хімічна формула: 8[Mg6B14O26Cl2] або Mg3B7O13Cl або (Mg, Fe, Mn)3 × [Cl B7O13].
Містить (%): MgO — 25.71; B2О3 — 62,15; MgCl2 — 12.14.
Сингонія ромбічна. При темпаратурі понад 265 °C — кубічна.
Спайності немає.
Твердість 7.
Густина 2,9—3.
Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого.
Колір білий, зелений, сірий або безбарвний.
Утворюється в евапоритах разом з галітом, ангідритом, гіпсом. Другорядне джерело бору.
Різновиди
Розрізняють:
- борацит залізистий (відміна борациту, яка містить до 36 % FeO);
- борацит марганцевий (відміна борациту з невеликою кількістю марганцю);
- альфа-борацит (1 — ромбічна низькотемпературна модифікація борациту; стійка при звичайній температурі вище 265 °C переходить у борацит. 2 — те саме, що борацит);
- бета-борацит (те саме, що борацит).
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Борацит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Борацит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Джерело: А. Я. Радзивілл. Борацит // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37027 [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання