Бонча або Боньча (пол.Bończa) — шляхетський герб італійського походження. Вперше згадується в 1396 році в судових книгах. Також відомий як «Головоріг» (пол.Głoworożec) або «Єдиноріг» (пол.Jednorożec)[1].
Опис
Малий герб Бонча являє собою щит блакитного кольору, на якому розташовано білогоєдинорога. Положення останнього на щиті мінялося залежно від епохи. Найчастіше його зображали таким що крокує або стрибає праворуч, з піднятими передніми ногами; рідше — навсторч.
Великий герб Бонча базується на малому і включає в себе шолом, баронськукорону, намет блакитного кольору, підбитий білим кольором, і нашоломник у вигляді половини стоячого єдинорога, зображеного на щиті.
Головна гербова фігура Бончі є міфічною істотою. У творах античних авторів Страбона[2], Плінія[3], Еліана, Соліна та інших єдинорога зображають як тварину схожу на коня за обрисами і розмірами, але шиєю оленя; на голові він має один ріг, довжиною у два-три лікті; хвіст подібний до кабанячого; ноги єдинорога нагадують слонячі, проте бігає він швидше за слона. Ріг єдинорога має чудодійну силу знешкоджувати будь-які отрути. Античні автори зазначають, що нікому не вдавалося спіймати цю тварину дорослою живцем, хоча деякі мисливці інколи ловлять молодих особин. Для цього використовують вродливих і гарно вбраних дівчат, побачивши яких єдиноріг забуває своє дикунство, стає слухняним немов ягня і грається з ними допоки не засне. Тоді мисливці кидаються на нього і зрізають ріг[4].
У геральдиці мотив єдинорога набув популярності у 15 столітті[6]. Цей символ уособлював доброчесність, обережність, чистоту, цноту та самопожертву. Єдинорога часто зображали у вигляді коня з рогом, борідкою, хвостом геральдичного лева, ногами антилопи та парними копитами[7]. У Східній Європі, зокрема в Короні Польській і Великому князівстві Литовському, був відомий один герб з єдинорогом — «Бонча», який також мав назви «Єдиноріг», «Одноріг», «Головоріг» та інші.
Зразки
Нижче подаються описи і зображення герба Бонча з основних польських гербовників 15 — 20 століть.
1650 — Войцех Коялович: «…білий єдиноріг припіднятий у бігу. Поле блакитне, в шоломі половина єдинорога…»[11].
1695 — Вацлав Потоцький у поетичному гербовнику «Почет гербів шляхти Корони Польської і Великого Князівства Литовського» (Poczet herbów szlachty Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego) склав вірш на герб Бонча[12]:
1728 — Каспер Несецький: «У полі блакитному білий єдиноріг, подібний на коня, що здіймає вгору передні ноги, ніби поспішно біжить у правий бік щита, і має на чолі конусоподібний ріг: над шоломом і короною половина такого єдинорога, який на щиті»[13].
Бонча з «Гербів і родів лицарських…» Каспера Несецького
У небесному полі білий єдиноріг, пересічений золотим півмісяцем рогами вправо, дещо вгору оберненими; у верхнього рогу три зірки шестикутні золоті у вигляді трикутника, скерованого основою додолу. У наверші шолому половина білого єдинорога вправо.»[16]
Достовірних письмових свідчень про походження Бончі немає. Результати дослідників геральдики 2-ї половини 20 століття показують, що перші герби з'явилися у 12 столітті в Західній Європі[19], а герби з єдинорогом набули популярності в 15 столітті[20]. Втім герольди 16 — 18 століть одностайно вважали, що до Східної Європи Бонча була занесена з Італії через Польщу у 10 столітті, невдовзі після прийняття полякамихристиянства.
Так, за однією гіпотезою герб з єдинорогом до Польщі вперше приніс Клемент, єпископКрушвицький або Куявський. Він прибув у 994 році на місце першого єпископа Люцида[pl] за дозволу Папи Римського, Бенедикта VII, і був згодом похований у Смогорево[21]. Так пише Б. Папроцький, цитуючи Я. Длугоша. Проте останній стверджував, що в 1005 році Клемент заступив покійного Урбана на кафедрі Вроцлава в Сілезії, а не Крушвиці, і помер 1027 року. Гіпотезу Папроцького заперечував С. Дамалевич, який дослідив послідовність єпископів Крушвицьких або Куявських від стародавніх часів до 17 століття і не знайшов відомостей про цього Клемента. К. Несецький вважав, що, зважаючи на дані Папроцького, Клемент мусив бути єпископом Смогорево, а не Крушвиці чи Куявії.[22]
За іншою гіпотезою герб з єдинорогом приніс до Польщі знатний чоловік з Італії на ім'я Мир або Мерб, який прибув разом з Прокульфом[pl], єпископом Краківським[23]. Цього чоловіка люб'язно прийняв польський монарх Мечислав і наділив маєтками. Брат Мира, Клемент отримав єпископію в Крушвиці, а сам Мерб заснував поселення біля Козловського маєтку в Мазовії, неподалік Червенська, яке назвав Бонча. За переказами нащадки засновника володіли цим поселенням до 16 століття[21].
На думку С. Окольського справжнім іменем Мира було Боніфацій, що польською звучало як Бонча, тому його самого, його герб і маєтки також звалися Бончею. Крім цього, чоловік походив з родини Бонтемпо, що італійською означало «добрий час», а в польській перетворилося на Бонча[4]. Б. Папроцький згадує двох синів Мерба під 1061 роком — Миколая і Богуша, які в листах підписувались як «NN з Встеклиць». Ламберт Зула, єпископ Краківський, доручив їм разом зі святим Станіславом Мучеником Краківську канонію.[4].
Роди
У Короні Польській і Великому князівстві Литовському герб Бонча, як і інші шляхетські герби, надавався або затверджувався монаршим привілеєм. На відміну від Західної Європи, в якій кожний рід мав свій оригінальний герб, в Польщі, Литві і Русі декілька неспоріднених родів, зазвичай, належали до одного визначеного гербу, що не змінювався. Ця система породила унікальний звичай іменування шляхтичів, коли окрім імені і родового прізвища вказувалась назва гербу: наприклад, Стефан Хмелецький гербу Бонча або Ян Фредро гербу Бонча. Поступово гербове ім'я стало невід'ємною частиною імені, перетворившись у подвійні прізвища як Бонч-Осмоловський або Бонч-Бруєвич.
Загалом до герба «Бонча» належало понад 140 шляхетських родин, а слово «Бонча» стало частиною прізвищ близько 240 осіб.
Gednoroszecz. Rinocervus, que rinocervum album in campo celestino defert. Genus es Italia otum habens, vafrum et versutum; in Poloniam veniens Bonacza i.e. bonum tempus se nominauit quot hodie corrupto vocabulo Bonycza nominatur. Cuius primus pater Myrz
…Naprzod tedy Kanonia dal Slachćicowi/ nieiakiemu Mikołaiowi/ ktory sie pisał z Wśćieklic/ z domu Bończa/ ma bydź Jednorożec białły/ w polu błękitnym. Przyniesion do nas ten Herb z Włoch/ predko iakoś iako sie wiara chrześćiańska zacżeła. A tego Włocha muśiano zwać Bonifacyus: y przetok go Bończa zowia…
Czy to prawda nie twierdzę, czy to bajka babia,
Że skoczył jednorożec Noemu z korabia,
Kiedy dla grzechów ludzkich świat potopem ginął,
I on pewnie, nie mając skrzeli, nie wypłynął.
Ludzie grzeszą? a czemuż zwierz i ptak niewinny,
Tonie do wód niebieskich potępiony rynny.
Nie wiem jako się w Polszcze tym pieczętujecie,
Czego choć kiedyś było, dziś niemasz na świecie:
Owszem, starożytności tym snadno dojść tropem.
Mówią, żeśmy są szlachta jeszcze przed Potopem.
↑Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
↑За Я. Длугошем Клемент обіймав єпископську кафедру 12 років, а за Глінкою — 34. Останній у своєму «Єдинорозі» стверджував, що Клемент був посланцем Папи Бенедикта VII до польського князя Мечислава, щоб відвернути його від ідолопоклонства і багатоженства та наставити на шлях християнської віри. Той же Мечислав скористався послугами єпископа, відправивши його з посольством до чеського князя прохати шлюбу з Дубравкою. Втім, дані Глінки не підтверджені жодними джерелами. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
↑К. Несецький піддає сумніву цю гіпотезу, оскільки ім'я чоловіка не італійське. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.
_Bielski_1597.svg)
_Bielski_1597.svg)
