Бокаріус Микола Миколайович
Бокаріус Микола Миколайович (нар.28 червня (11 липня) 1899, Харків — пом. 2 листопада 1966, Харків) — український вчений-правознавець, кандидат медичних наук, професор, завідувач кафедри судової медицини Харківського медичного інституту (1931–1961), директор Харківського інституту науково-судової експертизи (1939–1941), завідувач кафедри криміналістики та судової експертизи Харківського юридичного інституту [2]. Син Миколи Сергійовича Бокаріуса[3]. БіографіяМикола Миколайович Бокаріус народився 28 червня 1899 р. у м. Харків в родині видатного судового медика і криміналіста, всесвітньо відомого вченого, Заслуженого професора М. С. Бокаріуса. У 1917 р. з відзнакою закінчив гімназію та вступив на медичний факультет Харківського університету. Ще студентом допомагав батькові в організації курсів з судової медицини у роки Першої світової війни. У 1919 р. перебував помічником на практичних заняттях на кафедрі судової медицини в Жіночому медичному інституті. У 1924 р. закінчив реорганізований Харківський медичний інститут (ХМІ) [4], а у 1927 р. затверджений на посаді позаштатного асистента. У 1931 р. Миколі Миколайовичу присвоєно вчене звання професора. Глибока професійна підготовка, яку М. М. Бокаріус одержав під керівництвом батька, і великий на той час власний практичний досвід дозволили йому у 1931 р. прийняти завідування кафедрою судової медицини, якою керував протягом 30 років (1931–1961) [5]. У 1931–1949 рр. очолював Харківський НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса і одночасно (1939–1941) кафедру криміналістики та судової експертизи Харківського юридичного інституту [2][6][7]. Під час Другої світової війни та окупації Харкова М. М. Бокаріус разом з І-м Харківським медичним інститутом знаходився в евакуації в м. Чкалові (нині Оренбург), де викладав судову медицину в Чкаловській філії Всесоюзного заочного юридичного інституту. У 1943–1952 рр. вчений очолював Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи. Після виходу на пенсію (1961) працював науковим консультантом кафедри судової медицини і проректором медичного інституту з учбової роботи. Помер Микола Миколайович Бокаріус 2 листопада 1966 р. після недовгої тяжкої хвороби [8]. Наукова та педагогічна діяльністьПрофесор зробив великий внесок у розробку низки таких важливих проблем судової медицини та криміналістики, як судово-медична травматологія, трупні явища та давність смерті, ідентифікація об'єктів експертизи. Головна тематика його дослідницьких інтересів – вогнепальні ушкодження та методика судово-медичних і криміналістичних досліджень. Вчений опікувався питаннями підготовки кадрів наукових та практичних працівників судово-медичної служби Харківщини. Лектор і педагог М. М. Бокаріус приділяв велику увагу педагогічному процесу. При підготовці лікарських кадрів Микола Миколайович поєднував нові наукові судово-медичні та криміналістичні дані з практичним матеріалом і багатою ілюстрацією. Він зберігав та удосконалював принципи та методи самостійної роботи студентів, вважаючи що самостійна робота студентів повинна бути основним засобом опанування знаннями [9]. Під керівництвом вченого виконано 30 дисертацій, з яких 4 – докторські, надруковано близько 200 наукових праць. Основними серед них є: «Роль випадкових речових доказів у практиці слідства і дізнання» (1927), «Мікродіагностика вхідного шкіряного кульового отвору під час судово-медичного дослідження трупа» (1928), «Нове в методиці судово-медичних і криміналістичних досліджень» (1936), «Лекції з судової медицини» (ч. 1-2, 1937), «XXV років роботи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» (1948) та ін.[2]. Довгий час професор М. М. Бокаріус обіймав посаду проректора з навчальної роботи Харківського медичного інституту, викладав в Харківському юридичному інституті, Інституті вдосконалення лікарів і на юридичних курсах. У 1948 р. вчений заснував Харківське товариство судових медиків та криміналістів і був його незмінним головою до дня смерті [8]. У різні роки був членом правління Всесоюзного наукового товариства судових медиків, редколегії журналу «Судово-медична експертиза», обирався членом Дзержинської районної ради м. Харків. Все життя вчений присвятив розвитку судової медицини та впровадженню результатів наукових досліджень в практику. Багато сил і знань віддав організації та розвитку судово-медичної служби в м. Харкові та в Україні [10]. Нагороди та відзнаки
Сім'я
Був одружений два рази.
Пам'ятьУ 2005 р. на честь М. М. Бокаріуса встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі кафедри судової медицини, медичного правознавства ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса (вул. Дмитрівська, 14/16) [11]. У 2008 р. рішенням Президії Харківського медичного товариства з нагоди 60-річчя Харківському товариству судових медиків і криміналістів присвоєно почесне ім'я його фундатора – професора Миколи Миколайовича Бокаріуса [10]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia