Бойко Петро Дмитрович

Бойко Петро Дмитрович
Народився	1893  Харківська губернія, Російська імперія
Помер	1937  Одеса, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР  ·вогнепальна рана
Діяльність	політик, військовослужбовець
Партія	ВКП(б) (1937)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Петро Дмитрович Бойко (нар. 1893(1893), Харківська губернія — розстріляний 1937, Одеса) — український радянський діяч, голова Ізюмського і Сталінського окрвиконкомів, голова Одеського облвиконкому, уповноважений Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в червні 1930 — січні 1934 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Біографія

Народився у родині селян-бідняків. З юних років наймитував. У 1908—1913 роках — шахтар на Донбасі.

У 1913—1917 роках — в російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. З 1917 року — у Червоній гвардії. У 1918—1925 роках — в Червоній армії на командних політичних посадах.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1924—1926 роках — голова виконавчого комітету Ізюмської окружної ради.

У 1928—1930 роках — голова виконавчого комітету Сталінської окружної ради.

У 1930—1932 роках — заступник уповноваженого Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР.

У березні 1932 — 1935 роках — уповноважений Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР.

8 грудня 1935 — травень 1937 року — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради.

1937 року заарештований органами НКВС. У вересні 1937 року засуджений до розстрілу. Посмертно реабілітований.

Нагороди

• орден Червоного Прапора
• почесна грамота ВУЦВК УСРР

Джерела

• Бойко Петро Дмитрович [Архівовано 23 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• [1]
• [2]