Бойко Василь Степанович
Василь Степанович Бойко (17 вересня 1942, с. Опори, Дрогобицький район, Львівська область — 28 червня 2020, Івано-Франківськ) — український вчений, доктор технічних наук, професор кафедри розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, академік Української нафтогазової академії. Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Член редакційної колегії Гірничої енциклопедії. Почесний працівник ДП «Укргазвидобування», Лауреат премії Української нафтогазової академії І-го ступеня за підручник «Розробка та експлуатація нафтових родовищ» (1998), член Українського термінологічного товариства (з 2001), член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 2000). Автор двотомного енциклопедичного видання Словник-довідник з нафти і газу (2004—2006). Сфера наукових зацікавленостей: видобування нафти і газу, гідрогазомеханіка, розробка нафтових і газових родовищ, підвищення нафтогазовилучення із пластів, експлуатація та ремонт нафтових і газових свердловин. БіографіяУ 1967 році закінчив Львівський політехнічний інститут, здобувши кваліфікацію гірничого інженера. Від 1967 року працював старшим лаборантом Івано-Франківського інституту нафти і газу, згодом асистент та старшим викладачем. У 1970—1972 роках — аспірантура при Івано-Франківському інституті нафти і газу. У 1972 року — захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження питань освоєння свердловин в умовах тонкошарових колекторів і високопарафінових нафт (на прикладі родовищ Прикарпаття)» Упродовж 1973—1976 років обіймав посаду заступника декана газонафтопромислового факультету. У 1989 році захистив докторську дисертацію — «Научные основы интенсификации нефтегазодобычи из неоднородных пластов с применением дисперсных систем» у Московському інституті нафти і газу імені І. Губкіна. З 1990 року — професор Івано-Франківського інституту нафти і газу. Василь Бойко був постійним членом 2 спеціалізованих Вчених рад з присвоєння наукових ступенів доктора і кандидата наук за спеціальностями 05.15.06; 05.15.10; 04.00.17; 04.00.22, членом редколегії фахового збірника, а також членом Центральної комісії з розробки нафтових і газових родовищ. Створив свою наукову школу, розробив новий науковий напрям з підвищення нафтовилучення керованими дисперсними системами. Під його керівництвом виконано 4 кандидатських і 3 докторських дисертації. Помер 28 червня 2020 року та похований в Івано-Франківську[1]. Основний науковий доробокБойко Василь Степанович є автором і співавтором 315 наукових публікацій, у т. ч. 63 книг, серед них 38 підручників і навчальних посібників із перевиданнями, 7 словників-довідників, 3 енциклопедій, 11 монографій, 25 патентів та авторських свідоцтв на винаходи, 20 галузевих керівних документів .
Підручники та посібники для вищої школи:
Нагороди та відзнакиВасиль Степанович Бойко нагороджений:
Також 2017 року удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Науково-технологічні засоби та методи забезпечення енергетичної незалежності України»[2] Вшанування17 вересня 2022 року в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу встановлена пам'ятна меморіальна дошка Бойку Василю Степановичу. Примітки
Джерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia