Бойкот Партії регіонів
Бойко́т Па́ртії регіо́нів — всеукраїнська громадянська кампанія бойкоту товарів та послуг, вироблених компаніями, що належали членам і вихідцям з Партії регіонів. Кампанія розпочалася у грудні 2013 року під час Євромайдану у відповідь на непідписання Урядом України Угоди про асоціацію з ЄС і репресії та побиття щодо мирних протестувальників Євромайдану, журналістів тощо[1][2][3][4][5][6]. 2 березня 2014 року, після початку «Кримської кризи», активісти кампанії переорієнтувалися на аналогічну кампанію «Не купуй російське!», активісти оголосили про бойкот російських товарів. Відтоді «Бойкот Партії регіонів» почав втрачати системний характер. ТактикаМетою кампанії учасники бойкоту проголосили якнайбільше погіршити фінансове становище членів Партії регіонів. Крім того, активісти закликали членів виходити із партії та публічно оголосити підтримку Євромайдану. СтратегіяІніціатори кампанії оприлюднили список компаній та брендів, які, за їхніми твердженнями, належать членам Партії регіонів, та закликали відмовитися від їхніх товарів та послуг[7]. Таким чином активісти прагнули завдати збитки чи зменшити прибутки від продажів власникам торговельних марок.[8][9] Активісти кампанії пікетували торговельні центри та підприємства, які пов'язували з бізнесом членів Партії регіонів, поширювали листівки із закликами бойкоту товарів конкретних брендів чи магазинів.[10][11][12][13][14][15] ГаслаГасла, що використовували учасники кампанії[16]:
та інші. Інтерактивна картаУ мережі інтернет створили інтерактивну карту, на якій були позначені будинки, дачі, офіси, партійні осередки людей, пов'язаних із ПР (як в Україні, так і за кордоном)[17][18]. РезультатиЯкщо спочатку регіонали вдавали, ніби ігнорують бойкот і він ніяк не впливає на їхній бізнес, то через деякий час риторика різко змінилася. Було багато заяв від регіоналів про недопустимість таких акцій. Але про свої реальні збитки вони відмовчувалися. Ініціатори бойкоту в свою чергу запевняли, що цифри недоотриманих прибутків відчутні. Експерти вважають, що внаслідок акцій та інформаційної кампанії постраждав передусім імідж бізнесу регіоналів і за кордоном[19]. За інформацією активістів, у Києві вдвічі впали продажі хлібобулочних виробів одного з підприємств, що належав члену Партії регіонів.[20] Були випадки нападів на ресторани.[21] Слід зазначити що організатори кампанії закликають лише до ненасильницьких методів бойкоту, будь-які погроми вони засуджують і називають це провокаціями. 31 січня 2014 року, харківський банк Меркурій заявив на своєму офіційному сайті, про часткову неплатоспроможність. До цього активісти харківського Автомайдану закликали клієнтів забирати гроші з банку Меркурій звинувачуючи його у фінансуванні харківського клубу «Оплот», члени якого неодноразово відвідували Київ з метою підтримати акції так званого Антимайдану.[22] В лютому 2014 в Брокбізнесбанку виникли труднощі з платоспроможністю що породило відтік частини активів клієнтів.[23] 19 лютого 2014 під впливом протистояння у Києві днем раніше вийшов з Партії регіонів голова Львівської міської організації Партії регіонів Олег Баран. Він є власником ТОВ «Барком» (Торгова марка «Родинна ковбаска»).[24] Про серйозне дошкуляння бойкоту «Родинній ковбасці» свідчив також той факт, що в деяких магазинах самі продавці знімали впізнавані вивіски[19]. Після виходу Барана з ПР припинено бойкотування продукції «Родинної ковбаски» та «Родинної кондитерської». Наступного дня з ПР вийшов Петро Писарчук, власник ринку Південний у Львові.[25] Того ж дня, коли під час акції «Кров на ваших руках» активісти залили червоною фарбою ґанок офісу «Систем Кепітал Менеджмент» (бізнесу Ріната Ахметова), група СКМ нарешті вперше офіційно відреагувала на Майдан і засудила силові дії[19]. Олійник та Азаров теж визнали, що бойкот суттєво впливає на доходи компаній регіоналів[26][27] Нардеп Віктор Пилипишин, захищаючи свій чай Batik, який теж бойкотувався, не стримався в соцмережі Facebook:
Мережа «Епіцентр»22 грудня 2013 року активісти майдану заблокували гіпермаркет «Епіцентр» в Рівному, власниками якого є нардеп від Партії Регіонів Олександр Герега та його дружина Галина Герега, секретар Київради.[28] 23 січня 2014 року в Хмельницькому за різними оціками від 2 000 до 3 500 мітингувальників заблокували мережу будівельних супермаркетів «Епіцентр». Акція розпочалася 23 січня о 17:00 на Майдані Незалежності. Потім мітингувальники перекрили частину вулиці кам'янецької. 26 січня 2014 року активісти заблокували діяльність двох львівських гіпермаркетів «Епіцентр».[29] Лютий 2014-го — у Дніпрі активісти проводили бойкот магазину Епіцентр.[30] 31 січня 2014 року активісти заблокували діяльність гіпермаркету «Епіцентр» в Луцьку.[31] Репресії10 лютого в Луцьку міліція офіційно повідомила лідера всеукраїнської молодіжної організації Національний альянс і помічника депутата Волинської ради Ігоря Гузя Майю Москвич про підозру у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років. Депутат Ігор Гузь нагадав, що 5 лютого в рамках кампанії бойкоту бізнесу регіоналів у Луцьку активісти вирушили до установ, "що належать членам цієї партії або їх сателітам". Ігор Гузь зазначив:
Оригінальний текст (рос.)
Раздавали агитационные материалы, клеили наклейки и вылили несколько ведер окрашенной в красный цвет воды под дверь этих офисов. То есть за наклейку на стекле и разлитую воду под порог, активистку хотят посадить за решетку на четыре года! Важно понимать, что заявления в милицию писали отдельные местные руководители, которые представляют на Волыни бизнес регионалов. Без сомнения мы опубликуем, кто именно это сделал, страна должна знать своих "героев"[32] Програмне забезпеченняМобільний додатокАктивісти ініціативи створили кілька додатків для мобільних пристроїв на операційній системі Android.[33][34] Аддони для браузерівТакож існує додаток для браузера Mozilla Firefox[35][36] та Google Chrome[37], який працює на персональних комп'ютерах під ОС Windows та Linux і на мобільних телефонах з Android. Він повідомляє користувача, якщо він заходить на сайт, що належить представнику ПР[38][39]. Див. також
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia