Боблів
Бо́блів — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 510 осіб. Краєзнавча довідкаБоблів розташований в 45 км на південь від обласного центру м. Вінниці та в 10 км на північ від центру громади м. Немирова. Найближча від Боблова станція — Фердинандівка. Чотири рази на тиждень станом на весну 2019 року курсує поїзд Вінниця-Гайворон. Село розкинулось серед роздолля ланів, духмяних садів Поділля. Чарівною окрасою є дзеркальна блакить кількох ставків, які є чудовим місцем відпочинку. У селі бере початок Безіменна річка, ліва притока Усті. ІсторіяБоблів виник у XVI столітті. Село входило до складу Київської Русі, пізніше потрапило під владу Галицько-Волинського князівства. Не раз село спустошували загони кочовиків. Було село і під владою Литовсько-Польського князівства, увійшовши до Брацлавського повіту. Села були закріпачені, тому скасування кріпацтва боблівчани зустріли з радістю. Про це свідчить пам'ятник Олександру II в центрі села на честь скасування кріпацького права в 1861 році. Революцію 7 листопада 1917 року село зустріло з надією, та землі людям не дали. У 1929 році створено ТОЗ — товариство обробітку землі, яке в 1930 році реорганізовано у колгосп. У 1932—33 роках не оминув Боблів Голодомор — національна трагедія українського народу. Голодною смертю загинуло в селі більше 600 чоловік. Вимирали цілими сім'ями. Ховали без труни, по 5-7 трупів в одну яму. З нагоди сумного ювілею голодомору встановлено великий дерев'яний хрест, де щорічно відбувається жалоба. У центрі села був поміщицький маєток, але будівлі від нього в селі не залишилось. А за межами села, далеко у полі — ще один маєток. У центрі стояла і дерев'яна церква. Перші згадки про неї датовані 1764 роком — «Дані із метричної книги церкви села Боблів Брацлавського повіту 1764—1802 років», у яких записано дати народження дітей сіл Боблів, Головеньки і Язвинки. Піп Лука Заводовський заніс в село епідемію холери, сам від неї померши у 57 років. Школа побудована в 1889 році, як церковно-приходська. У 1960-х роках її добудували і зробили з семирічної восьмирічну. За час існування школа випустила більше 2600 вихованців. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 290 жителів села[2]. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Немирівської міської громади.[3] 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району[4]. Примітки
Література
Посилання
|