Бета Гончих Псів

Бета Гончих Псів

Розташування β CVn (обведено колом)
Дані спостереження Епоха J2000
Сузір’я	Гончі Пси
Пряме піднесення	12^г 33^х 44.54482^с[1]
Схилення	+41° 21′ 26.9248″[1]
Видима зоряна величина (V)	4.26[2]
Характеристики
Спектральний клас	G0 V[2]
Показник кольору (B−V)	0.58[3]
Показник кольору (U−B)	0.04[3]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	+6.9[4] км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: –704.75[1] мас/р Схил.: +292.74[1] мас/р
Паралакс (π)	118.49 ± 0.20 мас[1]
Відстань	27.53 ± 0.05 св. р. (8.44 ± 0.01 пк)
Абсолютна зоряна величина (MV)	4.64[5]
Фізичні характеристики
Маса	1.025 ± 0.050[6] M☉
Радіус	1.123 ± 0.028[7] R☉
Світність	1.151 ± 0.018[7] L☉
Ефективна температура	5,653 ± 72[7] K
Обертальна швидкість (v sin i)	2.9 ± 0.4[8] км/с
Інші позначення
Chara, Asterion, Beta CVn, 8 CVn, BD +42 2321, FK5 470, HD 109358, HIP 61317, HR 4785, SAO 44230.[2]
Посилання
SIMBAD	дані для HD+109358
ARICNS	дані для 00978

Бета Гончих Псів (β CVn, β Canum Venaticorum) — зоря головної послідовності спектрального класу G у північному сузір'ї Гончих Псів. Маючи видиму зоряну величину 4,26[2], вона друга за яскравістю у цьому відносно тьмяному сузір'ї. На основі щорічного зсуву паралаксу у 118.49 mas,[1] ця зоря розташована на відстані 27,53 світлових років від Землі.

Разом з яскравішою зорею Кор Каролі, пара формує «південного пса» у цьому сузір'ї. Її назва Кара (грец. χαρά, букв. «радість») початково стосувалася всього «південного пса», пізніше стала застосовуватись виключно до зорі Бети Гончих Псів[9]. Ще одна назва — Астеріон, також походить із давньогрецьких міфів.

Китайське 常陳 (Cháng Chén, тобто «Імперська варта»), є назвою астеризму, який включає β CVn, α CVn, 10 CVn, 6 CVn, 2 CVn та 67 Великої Ведмедиці[10] Відповідно, сама β CVn відома як 常陳四 (Cháng Chén sì, Четверта зоря Імперської варти)[11].

Спостережувані характеристики

Маючи видиму зоряну величину 4,26, Бета Гончих Псів є другою за яскравістю у сузір'ї. Вона має спектральний клас G0 V, тобто є жовтим карликом. З 1943 року спектр зорі слугує однією зі стабільних опорних точок для класифікації інших зір[12]. Спектр має дуже слабку лінію емісії одноразово іонізованого кальцію (Ca II) з хромосфери, тому вона є корисною для звернення при порівнянні інших зір схожої спектральної категорії[13] (Лінії емісії Ca-II легко оцінювати та використовувати для виміру активності хромосфери зорі).

Вважається, що β CVn має трохи низьку металічність[14], тобто частка елементів, важчих за гелій, у ній нижча за сонячну (наприклад заліза — бл. 60 %). Але в частині маси, віку та еволюційного статусу ця зоря дуже схожа на Сонце[15] і включена до аналогів Сонця. Вона лише на 3 % масивніша за Сонце[6], має на 12 % більший радіус та на 15 % більшу світність[7]. Її вік оцінюється у 5,3[16]—7,1[5] мільярда років.

Компоненти космічної швидкості зорі (U, V, W) = (–25, 0, +2) км/с[15]. Раніше астрономи припускали, що β CVn може бути спектроскопічною подвійною, однак подальший аналіз даних це не підтверджує[17]. Крім того, пошук коричневого карлика на орбіті довкола цієї зорі 2005 року не знайшов такого компаньйона, принаймні в межах чутливості використаного інструменту[18].

Ймовірність життя

Астроном Маргарет Турнбулл 2006 року назвала β CVn одним із найкращих кандидатів для пошуку форм позаземного життя[19]. А через її схожість із Сонцем астробіологи включили її до списку найбільш астробіологічно цікавих зір у межах 10 парсеків від Землі[15]. Однак станом на 2009 рік довкола зорі не було виявлено жодної планети[6].

Примітки

1. van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357.
2. bet CVn -- Spectroscopic binary. SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 12 грудня 2015. Процитовано 4 липня 2010.
3. Argue, A. N. (1966). UBV photometry of 550 F, G and K type stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 133: 475—493. Bibcode:1966MNRAS.133..475A. doi:10.1093/mnras/133.4.475.
4. Wilson, Ralph Elmer (1953). General Catalogue of Stellar Radial Velocities. Washington: Carnegie Institution of Washington. Bibcode:1953QB901.W495.....
5. Holmberg, J.; Nordström, B.; Andersen, J. (July 2009), The Geneva-Copenhagen survey of the solar neighbourhood. III. Improved distances, ages, and kinematics, Astronomy and Astrophysics, 501 (3): 941—947, arXiv:0811.3982, Bibcode:2009A&A...501..941H, doi:10.1051/0004-6361/200811191.
6. van Belle, Gerard T.; von Braun, Kaspar (April 2009). Directly Determined Linear Radii and Effective Temperatures of Exoplanet Host Stars. The Astrophysical Journal. 694 (2): 1085—1098. arXiv:0901.1206. Bibcode:2009ApJ...694.1085V. doi:10.1088/0004-637X/694/2/1085.
7. Boyajian, Tabetha S. та ін. (February 2012), Stellar Diameters and Temperatures. I. Main-sequence A, F, and G Stars, The Astrophysical Journal, 746 (1): 101, arXiv:1112.3316, Bibcode:2012ApJ...746..101B, doi:10.1088/0004-637X/746/1/101.. See Table 10.
8. Herrero, E. та ін. (January 2012), Optimizing exoplanet transit searches around low-mass stars with inclination constraints, Astronomy & Astrophysics, 537: A147, arXiv:1110.5840, Bibcode:2012A&A...537A.147H, doi:10.1051/0004-6361/201117809.
9. Kaler, Jim. Beta Canum Venaticorum. Stars. University of Illinois. Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 6 грудня 2006.
10. (китайська) 中國星座神話, написано 陳久金.
11. (китайська) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 [Архівовано 29 вересня 2009 у Wayback Machine.], Космічний музей Гонгконгу
12. Garrison, R. F. (December 1993), Anchor Points for the MK System of Spectral Classification, Bulletin of the American Astronomical Society, 25: 1319, Bibcode:1993AAS...183.1710G, архів оригіналу за 25 червня 2019, процитовано 4 лютого 2012. [Архівовано 2019-06-25 у Wayback Machine.]
13. Herbig, G. H. (1985). Chromospheric H-alpha emission in F8-G3 dwarfs, and its connection with the T Tauri stars. Astrophysical Journal. 289 (1): 269—278. Bibcode:1985ApJ...289..269H. doi:10.1086/162887.
14. Luck, R. Earle; Heiter, Ulrike (2006). Dwarfs in the Local Region. The Astronomical Journal. 131 (2): 3069—3092. Bibcode:2006AJ....131.3069L. doi:10.1086/504080.
15. de Mello, G. P.; del Peloso, E. F.; Ghezzi, L. (2006). Astrobiologically Interesting Stars Within 10 Parsecs of the Sun (PDF). Astrobiology (abstract). 6 (2): 308—331. arXiv:astro-ph/0511180. Bibcode:2006AsBio...6..308P. doi:10.1089/ast.2006.6.308. PMID 16689649. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2021. Процитовано 5 травня 2008.
16. Barry, Don C.; Cromwell, Richard H.; Hege, E. Keith (1987). Chromospheric activity and ages of solar-type stars. Astrophysical Journal, Part 1. 315: 264—272. Bibcode:1987ApJ...315..264B. doi:10.1086/165131.
17. Morbey, C. L.; Griffin, R. F. (1987). On the reality of certain spectroscopic orbits. Astrophysical Journal, Part 1. 317: 343—352. Bibcode:1987ApJ...317..343M. doi:10.1086/165281.
18. Carson, J. C. та ін. (2006). The Cornell High-Order Adaptive Optics Survey for Brown Dwarfs in Stellar Systems. I. Observations, Data Reduction, and Detection Analyses. The Astronomical Journal. 130 (3): 1212—1220. arXiv:astro-ph/0506287. Bibcode:2005AJ....130.1212C. doi:10.1086/432604.
19. Stars searched for extraterrestrials. PhysOrg.com. 19 лютого 2006. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 4 травня 2008.

Посилання

• Chara. SolStation. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 24 травня 2016.
• Astronomer announces shortlist of stellar candidates for habitable worlds. SpaceRef.com. 18 лютого 2006. Процитовано 24 травня 2016.