|
Берталан Секей
Берталан Секей (угор. Bertalan Székely; 8 травня 1835, Коложвар, Угорщина — 21 серпня 1910, Будапешт, Угорщина) — угорський історичний художник і портретист. Працював у стилях романтизму та академізму. ЖиттєписНародився в родині, що належала до трансильванського дворянства. Батько Секея був секретарем при суді. Хоча в родині бажали, щоб Берталан став інженером, він навчався у Відні в Академії образотворчих мистецтв у 1851—1855 роках. Учителями Секея були Петер Йоганн Непомук Гайгер і Карл Раль[5]. Потім він повернувся до рідного Коложвара (нині Клуж-Напока, Румунія), де протягом трьох років працював учителем мистецтва. Згодом рік працював у графа Айхельбурга в Маршендорфі, після чого одружився і переїхав до Мюнхена, де навчався з Карлом фон Пілоті. У цей період життя Секей уперше зацікавився історичним живописом. З 1862 року проживав у Пешті (з 1873 — частина Будапешта). Наступного року Секей виграв у мистецькому конкурсі з картиною «Втеча імператора Карла VII» і використав виграні кошти для подорожі до Нідерландів і Парижа, з якої повернувся 1864 року[5]. Секей став одним із перших художників, залучених до викладання у новоствореній Угорській королівській школі малювання (нині Угорський університет образотворчих мистецтв) в 1871 році й був директором закладу в 1902—1905 роках[5]. У 1860-1880-х роках Секей писав переважно портрети й жіночі фігури, а потім повернувся до ландшафтів. Також він створив декоративні мурали в церкві Матяша, Будапештській опері та ратуші Кечкемета[5]. Пізніше він зацікавився дослідженнями Едварда Майбріджа й Етьєна-Жуля Маре й провів деякі власні. Галерея
Примітки
Джерела
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берталан Секей
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
