Берні Слейвен
Бернард Джозеф (Берні) Слейвен (англ. Bernard Joseph Slaven; нар. 13 листопада 1960, Пейслі, Шотландія) — ірландський і шотландський футболіст, який грав на позиції нападника. За 18 років кар'єри він забив 223 голи у 567 матчах національних чемпіонатів та кубків, а також провів сім матчів за збірну Ірландії. Слейвен розпочав свою кар'єру в рідній Шотландії в клубі «Грінок Мортон» у 1980 році, після чого грав у командах «Ейрдріоніанс», «Квін оф зе Саут» та «Альбіон Роверс». У складі останньої він забив 31 гол у 43 матчах, ставши найкращим бомбардиром другого дивізіону шотландської Футбольної ліги в сезоні 1984/85, після чого був проданий у «Мідлсбро» за 25 000 фунтів стерлінгів на початку наступного сезону. Футболіст тричі здобував із клубом підвищення у класі: з третього дивізіону у сезоні 1986/87, з другого дивізіону через плей-оф у сезоні 1987/88 та знову з другого дивізіону у сезоні 1991/92. Він також грав за «Мідлсбро» у фіналі Кубка повноправних членів 1990 року і став першим ірландським гравцем, який забив гол у Прем'єр-лізі в її першому сезоні 1992/93. Берні двічі був названий найкращим гравцем року в клубі і забив загалом 146 голів у 381 матчі за вісім років на «Ейрсом Парк». У березні 1993 року Слейвен на правах вільного агента перейшов у «Порт Вейл» і через два місяці допоміг клубу виграти трофей Футбольної ліги. Він повернувся на північний схід Англії в лютому 1994 року після підписання контракту з «Дарлінгтоном». Футболіст допоміг клубу уникнути падіння на дно англійської Футбольної ліги наприкінці сезону, після чого оголосив про свій відхід у травні 1995 року. Пізніше він грав на аматорському рівні, за команду «Біллінгем Сінтонія[en]». Після завершення ігрової кар'єри Слейвен почав працювати на радіо, ведучи різні шоу та коментуючи матчі «Міддлсбро». Він також був ведучим телевізійної програми «Боро-ТВ» та опублікував дві автобіографії. Незважаючи на те, що Берні народився в Шотландії, він провів сім матчів за збірну Ірландії в період між 1990 та 1993 роками завдяки своєму діду-ірландцю. Протягом цієї короткої міжнародної кар'єри Слейвен взяв участь у чемпіонаті світу 1990 року у складі збірної, хоч і не виходив на поле у цьому турнірі. Клубна кар'єраПочаток кар'єриБерні Слейвен народився 13 листопада 1960 року в Пейслі і виріс у Глазго[2]. Він був єдиною дитиною у сім'ї; його батько, Г'ю, працював перевізником у The Co-operative Group[en], а мати, Еліс, була кравчиною[2]. У віці 14 років Берні приєднався до клубу «Партік Тісл Еметерз», в якому грав на лівому фланзі[3]. Незабаром він став виступати за «Істеркрейгз» на тій же позиції[3]. У віці 18 років Слейвен відкинув пропозицію клубу другого дивізіону Шотландії «Іст Стерлінгшир» і натомість приєднався до клубу молодшої ліги «Джонстон Бург». Проте невдовзі гравець втомився від довгих поїздок до Джонстона і перестав відвідувати команду[4]. Після того, як його контракт з «Джонстон Бургом» закінчився, він став гравцем місцевого клубу «Рутерглен Гленкейрн[en]»[4]. Протягом аматорської кар'єри футболіст працював у The Co-operative Group, після чого якийсь час був безробітним[4]. У грудні 1980 року Слейвен перейшов у «Грінок Мортон» за 750 фунтів стерлінгів, але залишився в «Рутерглен Гленкейрн» до кінця сезону[4]. У жовтні 1981 року він дебютував за «Мортон» у другому таймі матчу проти «Ейрдріоніанса»[5]. Футболіст вперше вийшов у стартовому складі команди в матчі проти «Селтіка», який закінчився внічию 1:1, і відзначився незарахованим голом[5]. У матчі проти «Ейдрріоніанса» він забив свій перший гол у складі клубу, який залишився єдиним у 13 матчах шотландської Прем'єр-ліги, проведених у сезоні 1981/82[5]. Незабаром гравець посварився з менеджером Бенні Руні[en], вимагаючи більше ігрового часу[6]. Слейвен провів дев'ять безгольових матчів у сезоні 1982/83 і залишив клуб влітку[7]. Надалі Слейвен приєднався до клубу шотландського Першого дивізіону «Ейрдріоніанс», підписавши контракт на один місяць після того, як тренеру Біллу Манро знадобилася короткострокова заміна під час епідемії травм[7]. Потім він провів три місяці без клубу, перш ніж перейшов до клубу «Квін оф зе Саут». Футболіст відіграв за клуб два матчі у другому дивізіоні, після чого знову став вільним агентом[8]. У складі цієї команди Берні не справив великого враження на оточуючих, і в пізнішому інтерв'ю партнер по команді Джордж Клой сказав про Слейвена: «Він був просто людиною, яка любила грати у футбол. Він був симпатичним хлопцем, але він не був одним із найгаласливіших»[9]. У квітні 1983 року футболіст приєднався до «Альбіон Роверс», возз'єднавшись з колишнім тренером «Мортона» Бенні Руні. Наступник Руні, Енді Річі[en], перевів Слейвена з лівого флангу в центр нападу[10]. На своїй новій позиції він забив 31 гол у сезоні 1984/85 і отримав після закінчення сезону премію «Золотий удар» Daily Record[en][11]. На початку цього сезону Річі був замінений на Джо Бейкера, який також вирішив призначити Слейвена капітаном команди[12]. Берні був названий найкращим гравцем за версією клубу та чемпіонату[11]. У цей час, будучи напівпрофесіоналом, він працював садівником. Проте голова правління «Роверс» Том Феган вимагав 40 000 фунтів стерлінгів за продаж Слейвена, що було надто високою ціною за гравця-непрофесіонала з третього ешелону[13]. Слейвен відмовився грати за «Роверс» і згодом зв'язався з репортером The Sunday Post[en], який написав 54 англійським та шотландським клубам від його імені[14]. «Мідлсбро» відповів на лист, запропонувавши гравцеві двотижневий перегляд[15].
МідлсброУ пробній грі проти «Бредфорд Сіті» Слейвен забив і справив враження на тренера, внаслідок чого перейшов до клубу «Альбіон Роверс» за 25 000 фунтів стерлінгів. 12 жовтня він дебютував за нову команду в матчі проти «Лідс Юнайтед» на «Елланд Роуд» (0:1), а через сім днів забив у своєму першому домашньому матчі за клуб, принісши нічию з рахунком 1:1 у зустрічі з «Бредфорд Сіті»[16]. «Мідлсбро» провів серію з п'яти перемог у восьми іграх протягом листопада та грудня, але в січні тренер команди Віллі Маддрен[en] був звільнений після того, як набрав лише одне очко за місяць[17]. 4 березня в першому матчі нового тренера Брюса Ріоха на чолі команди Слейвен забив два м'ячі, принісши перемогу з рахунком 3:1 у протистоянні з «Грімсбі Таун»[18]. Однак у заключній грі сезону 1985/86 проти «Шрусбері Таун», в якому вирішувалося, яка з цих команд залишиться в чемпіонаті на наступний сезон, Мідлсбро зазнав поразки і вилетів з другого дивізіону[19]. Перед початком сезону 1986/87 «Мідлсбро» розпочав процедуру ліквідації, внаслідок чого був звільнений Брюс Ріох та його штаб, а також був закритий клубний стадіон «Ейрсом Парк»[20]. Після того, як новий консорціум врятував клуб, Ріох був відновлений на посаді менеджера, і хоча наставник вирішив сильно оновити склад, він зробив Слейвена ключовим гравцем своєї нової команди[21]. Незважаючи на це, Ріох не соромився публічно критикувати Берні і після першої поразки в сезоні від «Блекпула» 11 жовтня заявив: «…він не показав гарної гри, я незадоволений його формою, і йому настав час показати нам, за що він отримує зарплату»[22]. Футболіст правильно відреагував на критику і наступного місяця забив усі три м'ячі у ворота «Блекпула» на «Ейрсом Парк» у рамках Кубка Англії[22]. Він зіграв у всіх 58 матчах клубу в чемпіонаті та кубку того сезону, забивши 22 голи, які допомогли «Мідлсбро» отримати підвищення у класі та зайняти друге місце, поступившись лише «Борнмуту». У сезоні 1987/88 Слейвен допоміг забезпечити команді друге поспіль підвищення у класі. Мідлсбро зумів піднятися з третього дивізіону в перший дивізіон протягом двох років з моменту запобігання ліквідації[23]. Він забив 24 голи в 58 матчах, включаючи два хет-трики в матчах проти «Гаддерсфілд Таун» (4:1) і «Шрусбері Таун» (4:0)[24]. Проте «Мідлсбро» програв «Лестер Сіті» в останньому турі чемпіонату і тому посів третє місце, поступившись «Астон Віллі» за забитими м'ячами, і кваліфікувався у плей-оф за право брати участь у найвищому дивізіоні країни[25]. Слейвен забив гол у ворота «Бредфорд Сіті» у півфіналі плей-оф, зробивши тим самим внесок у перемогу з рахунком 3:2 за сумою двох зустрічей, завдяки чому команда вийшла у фінал плей-оф проти «Челсі»[26]. У першому матчі на «Ейрсом Парк» Слейвен віддав гольову передачу на Тревора Сеньйора[en] і потім забив другий гол «Боро», принісши команді перемогу з рахунком 2:0; у матчі-відповіді на «Стемфорд Брідж» «Челсі» виграв з рахунком 1:0, але «Мідлсбро» переміг 2:1 за сукупністю двох матчів і замінив «Челсі» у вищому дивізіоні[26]. 1 жовтня 1988 року Слейвен забив хет-трик у першому таймі матчу проти «Ковентрі Сіті», який приніс команді перемогу з рахунком 4:3, незабаром після того, як він і кілька товаришів по команді узгодили нові чотирирічні контракти з «Мідлсбро»[27]. Наприкінці місяця він був переведений на лівий фланг, тому що в центр нападу за рекордну для клубу суму був куплений Пітер Девенпорт, але незабаром був повернутий на позицію центрфорварда у зв'язку з малою результативністю Девенпорта[28]. У листопаді Слейвен не потрапив у стартовий склад на матчі проти «Ноттінгем Форест», що привело до кінця його серії зі 136 матчів чемпіонату за «Мідлсбро» поспіль[29]. У другій половині сезону 1988/189 у команди почались проблеми: 11 квітня Берні забив обидва м'ячі в матчі проти «Вест Гем Юнайтед» на «Болейн Граунд» (2:1), що стало кінцем безвиграшної серії з 11 матчів поспіль[30]. В останньому турі сезону «Мідлсбро» вперше за весь чемпіонат опустився в зону вильоту, програвши з рахунком 0:1 «Шефілд Венсдей», і залишив турнір разом з «Вест Гем Юнайтед» і «Ньюкасл Юнайтед»[30]. Слейвен забив 15 голів за сезон, незважаючи на те, що багато ігор проводив на лівому фланзі, і був названий місцевими журналістами найкращим північно-східним гравцем року[31]. Протягом усього сезону 1989/90 «Мідлсбро» боровся з травмами і закінчив сезон лише на одну позицію вище за зону вильоту, що призвело до звільнення Ріоха[32]. Однак у Кубку повноправних членів їм вдалося вибити «Порт Вейл», «Шефілд Венсдей», «Ньюкасл Юнайтед» і "Астон Віллу"і та вийти у фінал турніру на «Вемблі» проти «Челсі»; це був перший в історії клубу матч на «Уемблі»[33]. Проте сам фінал обернувся розчаруванням, єдиним голом того дня став успішно реалізований гравцем «Челсі» Тоні Доріго штрафний удар[32]. Незважаючи на те, що «Мідлсбро» посів 21-е місце, Слейвен забив 32 голи у всіх змаганнях, що призвело до чуток про його ухід з команди[34]. Він письмово подав запит на трансфер, який був відхилений тренером Коліном Тоддом, в результаті Слейвен погодився підписати новий контракт і відмовився від свого запиту[35]. На початку сезону 1990/91 футболіст провів шість безгольових матчів, але 27 жовтня перервав невдалу серію хет-триком у ворота «Брайтон енд Гоув Альбіона» (4:2)[36]. Однак 10 листопада він був замінений у перерві домашнього матчу проти «Чарльтона» і різко відреагував на цю подію, залишивши стадіон і не побачивши другу половину зустрічі[37]. На наступному тижні нападник повернувся до стартового складу команди і забив у п'яти наступних матчах[38]. Однак у січні Слейвен знову посварився з Тоддом після того, як зіграв на лівому фланзі, і був виключений з першої команди після наступної заяви ЗМІ: «якщо тренер не гратиме зі мною в центрі, він повинен викинути мене»[39]. Незабаром Берні повернувся до команди в ролі центрального нападника; 12 березня він забив два м'ячі у домашньому матчі проти принципового суперника, команди «Ньюкасл Юнайтед» (3:0), але завершив сезон серією з 15 безгольових матчів[40]. Після закінчення сезону «Мідлсбро» кваліфікувався у плей-оф за підвищення у класі, але програв «Нотс Каунті» у півфіналі[40]. Тодд збирався серйозно оновити склад і виставив Слейвена на трансфер разом із десятьма його одноклубниками[40]. Тодд був звільнений у червні 1991 року, а його наступник Ленні Лоуренс[en] вирішив залишити Слейвена і випускати його в основному складі в парі з новачком Полом Вілкінсоном[en][41]. Проте Слейвен отримав розтягнення литкового м'яза в міжсезоння і поступився місцем у стартовому складі Стюарту Ріплі[en][42]. На початку вересня Берні знову став гравцем основи після того, як забив три голи, вийшовши на заміну, у матчах проти «Портсмута» і «Оксфорд Юнайтед»[43]. 28 вересня він забив перший гол у матчі проти традиційного суперника, клубу «Сандерленд» (2:1)[44]. Однак Лоуренс відчував, що Слейвен занадто індивідуалістичний, і в листопаді за 700 000 фунтів стерлінгів був оформлений трансфер нападника «Галл Сіті» Енді Пейтона[en], який, на думку тренера, виявився б більш ефективним партнером для Пола Вілкінсона[45]. 23 листопада Пейтон забив у своєму дебютному матчі проти «Брістоль Сіті» (3:1), а ще два м'ячі забив Слейвен[45]. Однак у цьому матчі Пейтон отримав травму і залишив поле на ношах[45]. У січні Слейвен отримав травму коліна та після перенесеної операції вибув на п'ять тижнів[46]. 21 березня він оформив хет-трик у переможному матчі проти «Брайтона» (4:0), проте посварився з Лоуренсом, через що наприкінці сезону був виключений з першої команди[47]. Слейвен повернувся в основний склад у вирішальній фінальній грі чемпіонату проти « Вулвергемптон Вондерерз» і організував гол Джона Гіттенса[en], після чого Вілкінсон забив останній м'яч, що приніс «Мідлсбро» перемогу з рахунком 2:1 і друге місце, що дозволило команді повернутися у найвищий англійський дивізіон[48]. 19 серпня 1992 року він став першим ірландським гравцем, який забив гол в англійській Прем'єр-Лізі, відзначившись дублем у ворота «Манчестер Сіті» (2:0)[49]. Після відходу Пейтона і Ріплі нападник провів сім із перших десяти матчів клубу в сезоні Прем'єр-Ліги 1992/93 і відзначився в матчах проти «Астон Вілли» та «Манчестер Юнайтед»[50]. Гол у ворота «Манчестер Юнайтед» 3 жовтня став останнім для Слейвена у складі «Мідлсбро», оскільки, починаючи з жовтня, Лоуренс став віддавати перевагу Вілкінсону на вістрі атаки, у зв'язку з чим Берні провів на лаві запасних більшу частину сезону, що залишився[50]. Ірландець знову запросив трансфер, а Лоуренс заявив, що готовий розглянути будь-які пропозиції, які надійдуть клубу[50]. Незабаром головний тренер відправив Слейвена тренуватися з молодіжною командою після того, як між ними виник конфлікт на тренуванні, а після того, як Берні розповів пресі про погіршення стосунків з тренером, він залишив команду на правах вільного агента[51]. Пізня кар'єраУ березні 1993 року Слейвен підписав контракт із клубом другого дивізіону «Порт Вейл»[52][53]. 20 березня він був уперше у своїй кар'єрі вилучений з поля у своєму дебютному матчі проти «Лейтон Орієнт» (1:0) за удар ногою Едріана Вітбреда[en][54]. 17 квітня Берні забив свій перший гол за клуб ударом з 23 метрів у матчі проти «Віган Атлетік» (4:0)[55]. Чотири дні по тому гравець забив єдиний гол команди у півфінальному матчі-відповіді розіграшу Трофею Футбольної ліги проти «Ексетер Сіті», вивівши «Порт Вейл» у фінал[56]. Футболіст також відзначився у матчі останнього туру чемпіонату проти « Блекпула», взявши участь у камбеку команди, яка відігралася з рахунку 1:2 та виграла 4:2; однак, вони завершили сезон на третьому місці, на одне очко відставши від «Болтона», і вийшли в плей-оф[56]. У півфінальному матчі плей-оф після навісу Слейвена Мартін Фойл[en] забив переможний м'яч у ворота «Стокпорт Каунті»[56]. 22 травня «Порт Вейл» знову зустрівся зі «Стокпорт Каунті» у фіналі розіграшу Трофея Футбольної ліги на «Вемблі», а Берні вдалося віддати гольову передачу на Пола Керра[en] і забити другий вирішальний гол, який приніс перемогу з рахунком 2:1[57]. За іронією долі нагороду Слейвену як найкращому гравцю матчу вручав Ленні Лоуренс, який лише два місяці тому змусив його покинути «Мідлсбро»[58]. Вісім днів по тому він знову грав на «Вемблі» у фіналі плей-оф, який завершився розгромною поразкою від " Вест Бромвіч Альбіон " з рахунком 0:3[58]. 21 серпня футболіст розпочав сезон 1993/94 з хет-трику у ворота «Барнета» (6:0)[59]. Однак він отримав розтягнення литкового м'яза і поступився місцем у стартовому складі Ніккі Кроссу[en], який добре зарекомендував себе за відсутності Слейвена[60]. Також на тренуванні його вдарив в обличчя одноклубнику Пітеру Свону[en], хоча вони врешті-решт помирилися і стали друзями[60]. Слейвен хотів повернутися на північний схід, щоб бути зі своєю дружиною Карен і новонародженим сином Домініком[61], втім тренер Джон Радж[en] не хотів втратити футболіста, незважаючи на неможливість запропонувати контракт на наступний сезон[61]. Слейвен забив свій останній гол за клуб 18 січня 1994 року в переграванні третього раунду Кубка Англії, що завершився перемогою з рахунком 1:0 над клубом Прем'єр-Ліги «Саутгемптон»[62]. У лютому 1994 року Слейвен приєднався до «Дарлінгтона», який знаходився внизу турнірної таблиці Третього дивізіону[63]. Незважаючи на те, що футболіст грав у нижчих лігах, йому стали важко даватися голи, і сезон 1994/95 завершився для нього лише 2 голами в 11 матчах[63]. «Дарлінгтон» уникнув вильоту після того, як Слейвен забив переможний гол «Честерфілду», завдяки якому клуб обійшов у турнірній таблиці «Нортгемптон Таун», що опинився в зоні вильоту[64]. У сезоні 1994/95 під керівництвом Алана Мюррея[en] «квакери» знову виступали невдало, і хоча Слейвен зумів вразити ворота суперників 7 разів у 31 матчі, він залишив клуб на правах вільного агента у травні 1995 року[65]. Берні вирішив піти з професійного футболу після того, як консультант повідомив гравця, що травма спини, яка турбувала його, буде тільки посилюватися з подальшими навантаженнями[66]. Надалі Слейвен грав за команду Північної ліги[en] «Біллінгем Сінтонія»[en] в сезонах 1997/98 і 1998/99, забивши 22 голи в 21 матчі[67]. Міжнародна кар'єраСлейвен мав право грати за збірну Ірландії завдяки своєму дідові-ірландцю[68]. Він вирішив представляти цю збірну після того, як його послідовно ігнорував тренер збірної Шотландії Енді Роксбург[69]. Після виклику Слейвена в 1990 році тренер збірної Ірландії Джек Чарльтон сказав: «Берні — це той гравець, який міг би отримати користь від скидок Каскаріно. Ми шукали такого гравця, як Берні, якийсь час»[70]. Слейвен дебютував за збірну в товариському матчі проти Уельсу 28 березня 1990 року і забив єдиний гол у матчі, зігравши на добиванні після того, як удар Кевіна Шіді з пенальті відбив Невілл Саутол[71]. 16 травня футболіст провів другий матч за національну команду проти Фінляндії, після чого увійшов у заявку збірну Ірландії на чемпіонат світу 1990 року[72]. Проте Слейвен не провів на турнірі жодного матчу та страждав від туги за батьківщиною[73]. Воцерковленний католик Слейвен заявив, що головною для нього подією турніру був день, коли команда зустріла папу римського Іоанна Павла II у Ватикані[74]. Він провів останній зі своїх семи матчів за збірну 17 лютого 1993 року, обігравши в товариському матчі збірну Уельсу з рахунком 2:1[75]. Стиль гриСлейвен був нападником, який забивав багато голів завдяки своєму чудовому першому дотику, гольовому чуттю і точно поставленому удару[76]. Він був класичним гравцем карного майданчика[77], у зв'язку з чим критикувався за малу рухливість[78] і звичку перебувати в положенні «поза грою»[79]. Також його критикували за гру у відборі та гру головою[79]. Робоча нога Слейвена — ліва[80]. Його традиційним святкуванням забВсього м'яча був стрибок на огорожу «Холгейт Енд», однієї з трибун стадіону «Ейрсом Парк». Коли стадіон був знесений в 1996 році, Слейвен придбав ділянку огорожі Енд і кілька років зберігав її на своєму задньому дворі[81]. Медійна кар'єраУ 1996 році відбувся прощальний матч Слейвена проти «Герефорд Юнайтед» на стадіоні «Ріверсайд», в якому він виступав за «Мідлсбро», проте футболіст був засмучений низькою відвідуваністю матчу, який відвідало лише 3537 осіб[82]. Після завершення ігрової кар'єри він працював на радіо і коментував матчі «Міддлсбро» на Century FM[en] спільно з Алі Браунлі[en] з 1996 по 2007 рік[83]. Браунлі, як правило, оцінював гру «Мідлсбро» більш позитивно та оптимістично, тоді як Слейвен — більш критично та реалістично[84]. Їхній дует також вів шоу для NTL[en] «Боро-ТВ» з 1997 року, поки Слейвен не був звільнений у грудні 2002 року після того, як пропустив зйомку на знак протесту проти постійної невиплати заробітної плати у строк[85]. В 1999 році Берні уклав суперечку з Браунлі, пообіцявши показати «п'яту точку» у вікно універмагу Binns в Мідлсбро, якщо «Мідлсбро» обіграє «Манчестер Юнайтед» на «Олд Траффорд»[86]. Матч закінчився перемогою «Мідлсбро» з рахунком 3:2, тому Слейвен здійснив обіцяне, написавши на стегнах підсумковий результат зустрічі[86]. У жовтні 2002 року він оголосив про свій намір балотуватися на недавно створений пост мера міста Мідлсбро, але зійшов з дистанції перед виборами, оскільки його кандидатура виявилася рекламним ходом Century FM, а не серйозною спробою увійти до політики[83]. Також Слейвен був ведучим програми Legends Football Phone-In на Real Radio North East і пізніше Koast Radio, поряд з Малкольмом Макдональдом і Міккі Горсвіллом[en], з 2000 по 2014[87][88]. Він випустив дві автобіографії: Strikingly Different у 1996 році та Legend? The Autobiography у 2007 році[89]. Особисте життяСлейвен є батьком двох дітей, Домініка[61] та Райана, який страждає від цукрового діабету 1-го типу[90]. У 2013 році Берні організував благодійний марафон у Нью-Йорку, пробігши 21 кілометр і зібравши 4000 фунтів стерлінгів на лікування сина та інших хворих на цукровий діабет[90]. Слейвен також відомий своєю активною благодійною діяльністю, за що удостоювався нагороди «Герой Тіссайда»[91]. Він часто бере участь у благодійних матчах та вечерях, на постійній основі жертвує гроші в такі організації, як Будиночок Енн Чарльтон, яка забезпечує догляд за людьми з розсіяним склерозом, фонд БМН, PETA та фонд Гарі Паркінсона[en], його колишнього одноклубника, який бореться із синдромом замкнутої людини[91]. В інтерв'ю Берні заявив про свою діяльність: «Я збираю гроші на благодійні цілі, а не рекламу. Це змушує мене почуватися добре, відчувати себе потрібним, тому що можу допомогти людям, яким важко»[91]. Слейвен є шанувальником засновника гурту The Smiths Моррісі ; 2011 року він запропонував віддати пам'ятні футбольні речі та пожертвувати 500 фунтів стерлінгів на благодійність за спільну фотографію з Моррісі[92]. СтатистикаКлубна статистикаДжерело:[93]
Виступи за збірну
Матчі та голи за збірнуДжерело[95] :
Досягнення
Особисті
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
