|
Берніна (пік)
Берніна або Піц Берніна (ромш. Piz Bernina) — гора у Ретійських Альпах (Східних Альпах), неподалік від Санкт-Моріца, кантон Граубюнден, Швейцарія. Її висота — 4048,6 м н. р. м. Берніна є найвищою вершиною Східних Альп і гірської групи Берніна, а також кантону Граубюнден. Це найсхідніша гора висотою понад 4000 м в Альпах і одна з п'яти найвідоміших вершин. Назву горі було дано в 1850 р. Йоханом Коацем (нім. Johann Coaz) за назвою перевалу Берніна. Географія Піц Берніна — одна з ізольованих вершин-четиритисячників в Альпах. Це найвища точка групи вершин, які трохи не досягають по висоті 4000 м н. р. м. і є частиною головного вододілу між Швейцарією і Італією (таких як Піц Скерський, Піц Цупо і Піц Палю). Єдина вершина вище 4000 м — Ла Спедла («Плече») — знаходиться південніше гори Піц Берніна, і також є найвищою точкою на італійському боці масиву. Піц Берніна розділяє дві льодовикові долини — льодовика Чиєрва на заході і льодовика Мортерач на сході. Сток вод з обох цих сторін гори здійснюється в басейн річки Інн. З півдня Піц Берніна розділяє басейни річок Дунай (Чорне море) і По (Адріатичне море). Вершина Піц Берніна є найвищою точкою басейну річки Дунай. ГеологіяПіц Берніна складений з діоритів і габбро. Гірський масив Берніна також складений із гранітів (Піц Корвач, Піц Палю)[2]. Альпінізм  Перше сходження на Піц Берніна було здійснено 13 вересня 1850 р. 28-річним топографом із Куру Йоханом Коацем із помічниками — братами Йоном і Лоренцем Чамерами по східному гребеню. 13 вересня 1850 року, о 6-й годині ранку, вони вийшли з хижі Берніна (2 050 метрів н.р.м.), взявши з собою вимірювальне спорядження. Вони траверсували «Лабіринт» (зону тріщин на льодовику Мортерач) і попрямували до перевалу Фуоркла Краст Агюцца (Fuorcla Crast'Agüzza), сідловини між вершинами Краст' Агюцца і піком Берніна. Вони досягли вершини біля 6-ї години вечора[3]. У 1866 р. Френсіс Фокс Таккет і Ф. А. Браун з провідниками Крістіаном Алмере і Ф. Андерметтеном здійснили сходження південним гребенем, що йде від вершини Ла Спедла. Вони почали підйом опівночі від хатини Альпе Фоппа (Alpe Foppa) на італійській стороні, досягли вершини об 11-й годині ранку, і спустилися в Понтерзіну всього кількома годинами пізніше. Першу спробу сходження північним гребенем Бьянкограт (Biancograt) було зроблено 12 серпня 1876 р. Х. Кордьє і Т. Мідлмо з провідниками Й. Яуном і К. Маурером. Вони успішно досягли вершини гребеня, Піц Альв, але коли вони побачили прірву, яка лежить між ними і вершиною Піц Берніна, вони вирішили, що їх досвіду недостатньо для проходження такого складного маршруту. Вони повернулися назад по гребеню Бьянкограт. Кордьє надалі заявляв, що прірва була «абсолютно непрохідною»[3]. Рівне двома роками пізніше Пауль Гюссфельдт (нім. Paul Güssfeldt) з провідниками Х. Грассом і Й. Гроссом, зійшли на вершину по Бьянкограт і здійснили перше повне проходження цього маршруту. Перше зимове сходження було здійснено 15 березня 1929 р. К. Колмусом з провідниками К. Грассом і У. Грассом. Щоб виграти парі на суму 200 CHF, Герман Буль піднявся на вершину Піц Берніна від хатини Боваль за 6 год; потім він спустився північним гребенем лише за 15 хв, встановивши рекорд[3]. Загибли на піку Берніна
Туризм Піц Берніна є найвищою горою Енгадину і розташований недалеко від курортів Санкт-Моріц і Понтрезіна. За допомогою канатних доріг на Дьяволеццє, піках Корвач і Наїр, гору можна спостерігати з різних боків. Потяг «Берніна Експрес» («Bernina Express») з'єднує Санкт-Моріц з південною долиною Вальпоск'яво через перевал Берніна. Див. такожДжерелаЛітература
Ресурси Інтернету
ПриміткиПанорама
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
