|
Бернард Роджерс
Бе́рнард Ро́джерс, повне ім'я — Бе́рнард Ві́льям Ро́джерс (англ. Bernard William Rogers; 16 липня 1921, Ферв'ю, Канзас, США — 27 жовтня 2008, Фолз-Черч, Вірджинія, США) — американський військовослужбовець, Генерал армії США, Начальник штабу Армії США, Головнокомандувач Збройними силами США в Європі, Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг. Біографічні відомостіБернард Роджерс народився 16 липня 1921 року[2] в маленькому містечку Ферв'ю округу Браун (Канзас). Закінчив Канзаський університет[3]. У 1949 році вступив до Військової академії США. У червні 1943 року закінчив навчання, отримавши звання Першого капітана кадетського корпусу[4]. Згодом пішов служити в 275-й піхотний полк[2], 70-ї стрілецької дивізії[4]. Отримав звання другого лейтенанта. В рамках підготовки до участі в Другій світовій війні закінчив навчання в американській піхотній школі Форт-Беннінг. Кар'єраУ грудні 1943 року Роджерс отримав звання першого лейтенанта, а в лютому 1945-го — звання капітана. З 1945 по 1947 рр. був помічником Марка Кларка, Верховного комісара в Австрії. У 1947 році Роджерс став стипендіатом програми Родса, отримавши право навчатися в Оксфордському університеті. У 1950 році закінчив університет бакалавром філософії, політики та економіки (пізніше магістра). Під час перебування в Оксфорді він отримав звання капітана[2]. Після завершення навчання в Оксфордському університеті Роджерс став помічником начальника Армії польових сил. В 1951 році закінчив розширений курс навчання в Піхотному училищі. У 1952 році відправлений на війну в Корею, де командував 3-м батальйоном, 9-ї піхотної дивізії. У серпні 1953 присвоєно звання підполковника. У жовтні 1966 року призначений помічником командира першої піхотної дивізії в операціях у В'єтнамі (1966—1967). У червні 1968 року отримав звання полковника, а пізніше — звання бригадного генерала. Як помічник командира першої піхотної дивізії у В'єтнамі, генерал Роджерс за видатні заслуги був нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг. Після повернення з В'єтнаму Роджерс служив комендантом у корпусі кадетів у Вест-Пойнті. У лютому 1970-го року отримав звання генерал-майора. У червні 1973 року зайняв посаду заступника начальника штабу з персоналу армії. У 1974 році отримав звання генерал-полковника і був призначений командуючим силами армії США у Форт-Макферсон. 1 жовтня 1976 року призначений Начальником штабу армії Сполучених Штатів Америки. В червні 1979 року Президент США Джиммі Картер запропонував кандидатуру Роджерса на посаду головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Кандидатура була підтримана і у липні 1979 року він приступив до обов'язків одночасно з обов'язками головнокомандувача Збройними силами США в Європі[2]. Він обіймав цю посаду понад 8 років: довше, ніж будь-який інший ВГ ОЗС НАТО в Європі. У 1980-х роках отримав звання генерала армії США.  У 1987 році Роджерс подав у відставку. Став директором Ради з міжнародних відносин і Атлантичної ради США[5], був консультантом та директором кількох компаній, в тому числі Coca-Cola і General Dynamics. Помер в Inova Fairfax Hospital після перенесеного серцевого нападу. Похований на кладовищі Вест-Пойнта. Був одружений з Енн Еллен Джонс. Мав сестру, брата, троє дітей, шість онуків і трьох правнуків. НагородиПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
