uk %D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%B0 %D0%95%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE

Бернардіна Еварісто
Бернардіна Еварісто
англ. Bernardine Evaristo
Народилася	28 травня 1959 (65 років); Elthamd, Великий Лондон, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	викладачка університету, письменниця
Alma mater	Ґолдсмітсd , Rose Bruford Colleged і Eltham Hill Schoold
Заклад	Університет Брунеля
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Black Female Professors Forumd
Нагороди	член Королівського товариства мистецтвd (2006) Fellow of the English Associationd член Королівського літературного товариства[d] (2004) Букерівська премія (2019) Jerwood Fiction Uncovered Prized (2014) Freedom of the Royal Borough of Greenwichd (4 жовтня 2021)
	Сайт: bevaristo.com
	Бернардіна Еварісто у Вікісховищі

Бернардіна Еварісто або ж Бернардін Іверісто (англ. Bernardine Evaristo) — англійська письменниця. Народилася у Лондоні, від матері англійки і батька нігерійця. Отримала більш десяти літературних премій та нагород. У 2004 її було прийнято до Королівського літературного товариства (англ. Royal Society of Literature)^[2] Лауреатка Букерівської премії (2019)^[3]

Альтернативна історія

У романі Blonde Roots авторка змальовує світ, де африканці експлуатують рабів-європейців. Європу вони називають «Сірим континентом», а європейські країни — «Пшеничний берег», «Виноградний берег», «Капустяний берег» (за аналогією з "Берегом слонової кістки та ін.). Цивілізованих африканських мандрівників дивують «дикі» тубільські традиції (ховати людей у труні, розбивати рік на 12 місяців, користуватися виделками), забобони (розбите дзеркало — «ознака нещастя») та варварська жорстокість (прилюдно вішати злочинців, палити «відьм» живцем). Купуючи білих рабів, вони ніби «рятують» їх від цього «варварського» життя.

Рабів вивозять на плантації «Західною Японії» (Карибські острови): сім'ї розлучають, жінок ґвалтують, багато хто гине у дорозі чи від непосильної праці. Європейці втрачають рідні мови, християнство і навіть власні імена. Вони говорять примітивною ламаною африканською, вимушені сповідувати африканські релігії, називатися африканськими іменами.

Навіть африканці-аболіціоністи відправляють до Європи місіонерів, щоб навчити «нещасних дикунів» «істинній вірі» у Вуду.

Роман — карикатура на європейське ставлення до Африки та африканців.

Бібліографія

«Дівчина, жінка, інше» (Girl, Woman, Other) (2019), за який отримала Букерівську премію
«Hello Mum» (Penguin UK, 2010)
«Lara» — нова розширена версія (Bloodaxe Books, 2009)
Blonde Roots (Hamish Hamilton/Penguin, 2008 & Riverhead/Penguin, USA in 2009)
Soul Tourists (Hamish Hamilton/Penguin, 2005)
The Emperor's Babe (Hamish Hamilton/Penguin, 2001)
Lara (Angela Royal Publishing, 1997)

Примітки

↑ ^а ^б https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/
↑ Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011. [Архівовано 2010-03-05 у Wayback Machine.]
↑ Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.

Посилання

British Council Arts Group
Особистий вебсайт авторки [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Webcast interview at Library of Congress
Особистий блог авторки [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
BBC raw Quick Reads — Hello Mum by Bernardine Evaristo

[[https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/_https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] а ^б https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/

[2] Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011. [Архівовано 2010-03-05 у Wayback Machine.]

[3] Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.

[1]

[2]

[3]