Бейтар-Іліт

Бейтар-Іліт בֵּיתָר עִלִּית
герб
Бейтар-Іліт
Основні дані
31°41′52″ пн. ш. 35°06′55″ сх. д.
Країна	Ізраїль
Регіон	Юдея і Самарія
Засновано	1985
Статус міста	Ізраїльське поселення
Площа	4,3 км²
Населення	59 270 (2019)
Висота НРМ	870 м м
Міста-побратими	Ваді-Муса^d
Часовий пояс	UTC+2, UTC+3 (Західний берег річки Йордан)
Міська влада
Мер міста	Меїр Рубенштейн
Вебсайт	betar-illit.muni.il
Мапа
Бейтар-Іліт у Вікісховищі

Бейтар-Іліт (івр. בֵּיתָר עִלִּית) — ізраїльське поселення на Західному березі річки Йордан. Розташоване на Юдейських горах в 10 км на південь від Єрусалиму[1][2]. Друге за кількістю населення місто в окрузі Юдея і Самарія.

Назва

Бейтар-Іліт названо на честь біблійного міста-фортеці Бейтар, розташованого в 1 км від поселення.

Історія

Бейтар-Іліт було засноване у 1985 році як перше місто для ультра-ортодоксальних євреїв (харедім). Засновниками поселення стали учні сіоністської єшиви Магон Меїр. У 2001 році поселення отримало статус міста. Усі вулиці міста названо на честь ультра-ортодоксальних діячів юдаїзму, рабинів та авторів книг.

Населення

Перші жителі поселення з'явились у 1990 році. На сьогоднішній день 100% жителів міста складають ультра-ортодоксальні євреї харедім, 50% з яких є хасидами[3][4].

Освіта

В місті багато дитячих садків, навчальних закладів Талмуд-тора, єшив, колелів та шкіл для дівчаток.

Транспорт

Між Бейтар-Іліт діє регулярне автобусне сполучення з Єрусалимом, Бейт-Шемешем, Бней-Браком, Модіїн Ілітом та Ельадом.

Примітки

1. City: Beitar Illit. Govisitisrael.com. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
2. Environmental Peacebuilding Theory and Practice A Case Study of the Good Water Neighbours Project and In Depth Analysis of the Wadi Fukin / Tzur Hadassah Communities (PDF). EcoPeace/Friends of the Earth. January 2008. с. 29—35. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
3. Tzoren, Moshe Michael. "Some Talk Peace, Others Live It". Hamodia Israel News, November 21, 2018, pp. A18-A19.
4. Beitar Illit. torahalive.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 14 грудня 2013. [Архівовано 2012-10-20 у Wayback Machine.]