Бджолині стільникиБджоли́ні стільники́, також щільники́[1] (походження слів неясне: може бути пов'язане і зі стіл, і стелити, і щілина, і стіна[2][3]) — листи, утворені чашечками з воску, що їх бджоли й оси роблять для зберігання запасів меду та перги, вирощування потомства і перебування дорослих комах. Бджолині стільники складаються з шестигранних призматичних чашечок, що розташовані по обидва боки від загальної середньої стінки. Типи чашечокСтільникові чашечки називають чару́пками[4] або, хибно[5], чару́нками[6]. Примітка. На думку укладачів Етимологічного словника української мови та деяких інших мовознавців[5], написання «чарунка» виникло в 1918 році внаслідок друкарської помилки в слові «чарупка», що була повторена пізніше в кількох словниках. Насправді ж це слово утворене від діалектних чару́п («череп») та чару́па («черепок»), що є результатами видозміни слова череп[7]. Чарупки різняться за типом: бджолині і трутневі, між якими бджоли будують перехідні, оскільки розміри перших 2-х типів чашечок відрізняються. Досить відмінні маточники, але вони також розташовуються на стільниках і побудовані з воску.[8] РамкиРозмір стільників залежить від форми і величини стандартної рамки вулика. У старовинних вуликах стільники підтримували невеликі палички — снози[9]. У сучасному бджільництві стільники можна витягати з вулика завдяки використанню рамкової системи. Перший рамковий вулик, як прийнято вважати у вітчизняній традиції, винайшов в 1814 році видатний український бджоляр П. І. Прокопович. На першість у цьому питанні претендують також Ян Дзержон (створив свій розбірний вулик в 1838) і Август фон Берлепш (1852). Однак рамкова конструкція, близька до сучасної, була запатентована в США Лоренцо Лангстротом в 1851 році; рамки у вулику Лангстрота витягувалися зверху, саме ця конструкція і стала найпоширенішою у світі. Фізика стільниківБджолині стільники — найдосконаліші будівлі комах. У вулику стільники розташовані вертикально. Заповнені медом стільники в стандартних рамках містять до 4 кг меду. Простір для проходу бджіл між стільниками називається вуличкою, його стандартна ширина дорівнює 12-13 мм. Стільники будуються з двох боків, і спосіб «кріплення» кожної з чашечок не передбачає яких-небудь шпарок і нестиковок у всіх трьох вимірах. Завдяки цьому на будівництво однієї чашечки витрачається мінімум воску — на будівництво однієї бджолиної чарунки бджоли витрачають близько 13 мг воску, трутневої — 30 мг, на будівництво всього стільника — 140—150 грамів. Геометрія стільниківШестикутна форма є найбільш економічною й ефективною фігурою для будівництва стільників. Горизонтальний діаметр бджолиної чашечки 5,3 — 5,7 мм (на 1 см 2 припадає близько чотирьох чашечок), глибина 10-12 мм; товщина стільників з незапечатаним розплодом — в середньому 22 мм, а після їхнього запечатування — до 25 мм і більше. Об'єм чарунки — близько 0,28 см 3. При будівництві стільників бджоли використовують магнітне поле землі як орієнтир. Чашечки стільників бувають трутневі, медові та розплідні. Вони відрізняються за розміром і глибиною. Медові — глибші, трутневі — ширші. Закриті кінці стільників — приклад геометричної ефективності, хоча й тривимірної та мало помітної. Кінці вершини тригранника, що утворюють ромбічний додекаедр, утворюють кут в 120°, який зводить до мінімуму площу поверхні при цьому обсязі (кут, утворений краями на вершині піраміди, становить близько 109 ° 28 '16 "(= 180° — arccos (1/3))). Комп'ютерна модель чарунки демонструє гексагональну трубку, розділену на три рівні ромби, які сходяться в точці на осі стільника: Форма стільників є такою, що два протилежні шари чашечок гнізда входять один на одного, кожна грань з'єднує решту, що розділяють протилежні чашечки. Комірки розташовуються під кутом близько 13° від горизонталі, щоб запобігти витіканню меду.[10] СушСтільники без бджіл у бджільництві називають сушшю[11]. Суш підставляють в бджолині сім'ї для їхнього розширення, використовують для утворення нових сімей (відведень). Див. такожПримітки
Посилання
|