Бахр-Ессалам

Бахр-Ессалам

Бахр-Ессалам (також С-NC41, «структура С») — офшорне газонафтове родовище у лівійському секторі Середземного моря (блок NC41, який потім включили до ліцензійної «зони D»). Станом на середину 2010-х років найбільше за запасами газу в країні.

Розвідка та геологія

Бахр-Ессалам, яке відноситься до басейну Сабрата, розташоване за 100 км від узбережжя західної Лівії та за 18 км на південь від гігантського нафтового родовища Бурі (B-NC41, «структура B»). Його виявила у 1978 році італійська компанія AGIP (на початку 21-го століття придбана нафтогазовим гігантом Eni), котра спорудила свердловину C1-NC41. Наступного року наявність вуглеводнів на структурі підтвердила закладена за 24 км на схід свердловина C2-NC41. Вони відкрили відповідно два основні резервуари Бахр-Ессалам — західний газовий у вапняках середнього еоцену та східний газовий із нафтовою оторочкою у карбонатах нижнього еоцену. Нафтоматеринськими при цьому вважаються породи верхньої крейди. Внаслідок проведеної на початку 1990-х років дорозвідки (шість свердловин) вирішили об'єднати обидва резервуари в одне родовище, що простягається по структурі на 45 км з заходу на схід.[1]

У 2017 році спорудили розвідувальну свердловину B1-16/3, закладену за 5 км на північ від родовища. Пробурена самопідіймальним судном ENSCO 5004 до глибини 2981 метр нижче морського дна, свердловина виявила газоконденсатний поклад у карбонатах еоценової формації Metlaoui.[2]

Перший етап розробки

До розробки Бахр-Ессалам приступили лише на початку 2000-х років, коли Лівія почала виходити з-під накладених раніше економічних санкцій. Проект облаштування підготували з урахуванням глибини моря в районі родовища, яка становить від 143 до 186 метрів, та того, що газ Бахр-Ессалам потребує істотної підготовки, оскільки містить 15 % діоксиду вуглецю та 2 % сірководню.[1]

За 110 км від узбережжя в районі з глибиною 188 метрів встановили потужну процесингову платформу Sabratha, яка є центром всього проекту. Її опорна основа (джекет) важила 24 тисячі тонн, була виготовлена на Сардинії та доправлена на родовище на баржі. Надбудову з обладнанням (топсайд) вагою 12 тисяч тонн виготовили в південнокорейському Ульсані, протранспортована на судні для великовагових вантажів "Transshelf", а її монтаж на джекет провів плавучий кран "Saipem 7000". Топсайд насичений потрібним для сепарації та підготовки продукції обладнанням, а також має призначений для швидкого пересування станок капітального ремонту вантажопідйомністю 800 тонн і гелікоптерний майданчик. Той же кран встановив житловий модуль для 117 осіб вагою 1700 тонн та факкельну вежу вагою 700 тонн, яка доставили з Равенни та Ла-Спеції на баржах "Castoro 9" та "Viking 2".

Видобуток здійснюється через 26 свердловин, розділених на два кластери, розташовані на відстані 5 км один від одного: перший включає 11 свердловин, облаштованих у підводному варіанті, з наступним підключенням до другого, представленого платформою. З останньої продукція через два трубопроводи надходить на розташовану за 20 км процесингову платформу Сабрата.

Після первинної підготовки газ та конденсат видаються по трубопровідній системі Бахр-Ессалам – Мелліта.[3][4]

Першу продукцію з Бахр-Ессалам отримали у серпні 2005-го, а за п'ять років родовище вийшло на проектну потужність у 27 млн м^3 газу на добу. Станом на 2013 рік накопичений видобуток склав 32 млрд м^3. Крім того, вилучаються значні обсяги рідких вуглеводнів — 20 тисяч барелів на добу.

Під час конфлікту, що завершився поваленням режиму Муаммара Каддафі, видобуток на родовищі зупинявся на період з березня по червень 2011 року.[1][5]

Другий етап розробки

У 2016 році розпочалась практична реалізація другої фази розробки Бахр-Еассалам, якою передбачена розконсервація однієї наявної та спорудження 12 додаткових свердловин.[3]

Заплановано прокласти 34 км трубопроводів діаметром від 200 до 500 мм, для чого залучили трубоукладальні судна Deep Energy та G1200.[6]

Із розрахованим на 2018 рік запуском другого етапу додаткове виробництво становитиме 17 млн м^3 на добу.[7]

Запаси

Запаси газу родовища оцінюються у 150 млрд м^3.[8]

Крім того, наявні геологічні запаси нафти в обсязі 590 млн барелів, з яких традиційними методами очікують вилучити до 30 %.[1]

Див. також

• Бахр-Ессалам-Південь

Примітки

1. Hallett, Don; Clark-Lowes, Daniel (8 березня 2017). Petroleum Geology of Libya (англ.). Elsevier. ISBN 9780444635198. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
2. Exploration Update - Libya. GEO ExPro. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017. [Архівовано 2017-12-03 у Wayback Machine.]
3. Bahr Essalam Gas and Condensate Field - Offshore Technology. Offshore Technology (брит.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
4. Sustaita, Melissa. Eni talks Bahr Essalam Phase II development - OE Digital (брит.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
5. Libya gas export project sets records. Offshore (англ.). 1 лютого 2005. Процитовано 31 жовтня 2024.
6. Mellitah contracts Technip for Bahr Essalam tieback offshore Libya. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
7. NOC - Libya download. Vdocuments.site (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
8. Hallett, Don; Clark-Lowes, Daniel (8 березня 2017). Petroleum Geology of Libya (англ.). Elsevier. ISBN 9780444635198. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.