Барчук Мирослава Анатоліївна

Барчук Мирослава Анатоліївна
Народилася	22 липня 1968(1968-07-22) (56 років) Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка
Членство	Український ПЕН[1]
Нагороди	Заслужений журналіст України
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Миросла́ва Анато́ліївна Барчу́к (нар. 22 липня 1968(19680722), Київ) — українська журналістка, документалістка та телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН[2].

Біографія

Мирослава Барчук, «Святі та грішні»

Народилась у Києві, виросла в акторській родині, мати — Герой України, народна артистка України Ніла Крюкова, батько — народний артист України Анатолій Барчук.

Закінчила факультет журналістики Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Мирослава Барчук під час одного з прямих ефірів

Кар'єра

В середині 90-х років працювала кореспонденткою «Радіо "Свобода"» у Північній Америці та перекладачкою в Канаді.

З 1998 по 2000 рік працювала на телеканалі «1+1», була редакторкою та ведучою програм «Сніданок з 1+1» та «Проти ночі».

З 2001 по 2005 рік була головною редакторкою англомовного журналу «Welcome to Ukraine».

З 2005 по 2012 рік була редакторкою та ведучою програм «Новий час», «РеАкція» на «5 каналі»

Одна серед майже 400 журналістів, що виступили за створення руху «Стоп цензурі!».

З 2013 по 2014 рік була ведучою програм «Homo Sapiens», «Окрема думка» на телеканалі ТВі.

З 2015 по 2019 рік була ведучою щоденної інформаційної програми «Вечір з Мирославою Барчук» на «Еспресо TV»

З 2019 року була ведучою суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» та програми «Святі та грішні» на Першому суспільному телеканалі.

У 2021 році — ведучою програми-діалогів з інтелектуалами «Простір» на Громадському ТБ

У 2022 року -- ведуча онлайн-проєкту розмов з українськими інтелектуалами «Власні назви».

з 2023 року -- ведуча програми "Власні назви" на телеканалі "Еспресо"[3]

З 2022 року -- авторка циклу "Остання війна" на Суспільному. "Остання війна" -- документальний серіал, у якому українські та західні інтелектуали говорять про культурне та історичне коріння російсько-української війни, її причини та екзистенційне значення для українців. Епізоди серіалу -- "Анатомія рашизму", "Какая разніца" та "Какая разніца. Уроки" -- виходили на Суспільному протягом 2022-2024 років.

У 2022 році створила на Суспільному фільм "Перше вільне покоління" про загиблого київського активіста Романа Ратушного

У 2023 році у співпраці з BABYLON'13 створила фільм-триб'ют "Роман Ратушний. Вільна людина"

з 2023 року -- креативна директорка Фестивалю "Протасів Яр пам'яті Романа Ратушного"

Родина

Чоловік — Лубківський Данило Романович, син — Іван-Нестор Барчук.

Нагороди

• 12 грудня 2020 року отримала премію «Високі стандарти журналістики-2020» у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт/продукт», у якій оцінюють медійні проєкти або продукти, які пройшли випробування часом і творять журналістику високих стандартів[4][5];
• 21 травня 2021 року Мирослава Барчук стала лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе[6][7].

Громадянська позиція

«Так чи інакше я вірю, що у нас нема іншого виходу, як шукати способу настроювати правильну оптику для суспільства, де факти, правда знову стають важливими, де до них з'являється довіра, де у світовій війні з реальністю ми — на боці реальності. І ви не повірите, але я вважаю, що у цій боротьбі на усім потрібно поруч з прагматизмом, також більше ідеалізму. У якийсь дивовижний спосіб саме ідеалізм і особистості-ідеалісти у цьому вивихнутому часі виявляються рятівним колом для майбутнього»[8] , — з виступу на Львівському Медіафорумі 26 серпня 2021 року.

Примітки

1. Члени ПЕН
2. Члени українського ПЕН-центру. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. [Архівовано 2021-09-23 у Wayback Machine.]
3. Власні назви з Мирославою Барчук: на Еспресо стартує новий проєкт. espreso.tv (укр.). Процитовано 28 жовтня 2024.
4. Оголошено лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2020». detector.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
5. Ведуча Суспільного Мирослава Барчук — переможниця премії «Високі стандарти журналістики-2020». suspilne.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 14 грудня 2020.
6. Премія імені Георгія Ґонґадзе оголосила переможця 2021 року. УП Життя. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
7. Лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе 2021 року стала Мирослава Барчук. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
8. «ПРАВДА ПОСЕРЕДИНІ – ЦЕ БРЕХНЯ», — МИРОСЛАВА БАРЧУК НА ВІДКРИТТІ ЛЬВІВСЬКОГО МЕДІАФОРУМУ. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021. [Архівовано 2021-09-10 у Wayback Machine.]

Джерела

• Україна Молода [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.]
• 2013.08.07. Андрій Середа. «Homo Sapiens» з Мирославою Барчук на ТВі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

•  Барчук Мирослава Анатоліївна у соцмережі «Facebook»