Бартонельо́зи (англ.Bartonellosis, Bartonella Infections) — це група інфекційних хвороб людей і тварин, які спричинюють бактерії роду Bartonella.[1] (до 1993 р. — Rochalimaea spp.). У природі бартонели циркулюють серед мишоподібних гризунів, пацюків, представників родини котячих (коти, пуми тощо) і собак, зумовлюючи у них персистентну інфекцію з безсимптомним перебігом і тривалою багатомісячною бактеріємію. У 1909 році аргентинський бактеріолог перуанського походження Альберто Бартон виявив першого збудника[2] цієї групи, що спричинює системний бартонельоз.
Bartonella acomydis Bartonella alsatica Bartonella australis Bartonella bacilliformis Bartonella birtlesii Bartonella bovis (ще називають weissii) Bartonella callosciuri Bartonella capreoli Bartonella chomelii Bartonella clarridgeiae Bartonella coopersplainsensis Bartonella doshiae Bartonella elizabethae Bartonella grahamii Bartonella henselae Bartonella jaculi Bartonella japonica Bartonella koehlerae Bartonella pachyuromydis Bartonella peromysci Bartonella phoceensis Bartonella queenslandensis Bartonella quintana Bartonella rattaustraliani Bartonella rattimassiliensis Bartonella rochalimae Bartonella schoenbuchensis Bartonella senegalensis Bartonella silvatica Bartonella silvicola Bartonella talpae Bartonella tamiae Bartonella taylorii Bartonella tribocorum Bartonella vinsonii, spp. arupensis Bartonella vinsonii, spp. berkhoffii Bartonella vinsonii, spp. vinsonii Bartonella volans Bartonella washoensis
Кандидати до включення B. antechini B. bandicootii B. breitschwerdtii B. durdenii B. eldjazairii B. mayotimonensis B. melophagi B. merieuxii B. monaxi В. rudakovii B. thailandensis B. woyliei
Це грам-негативніаероби, що є факультативними внутрішньоклітинними паразитами, яким для зростання необхідний гемін або продукти розщеплення еритроцитів. Мікроскопічно вони виглядають переважно як короткі палички. У зрізах з інфікованих тканин можуть бути зігнутими, плеоморфними, згруповані в компактні скупчення (кластери). Фарбують їх за методом Романовського-Гимза (англ.Romanowsky staining including method Giemsa); у біоптатах з тканин — барвником із застосуванням срібла за методом Ворзена-Старрі (англ.Warthin–Starry stain); сприймають також барвник акридинпомаранчевий, який використовують в імунохімічних дослідженнях. Бактерії мають чітко структуровану тришарову оболонку; остання містить до 12 протеїнів.
Поза організмом людини і гризунів культивування бартонел можна здійснити в організмі одежних вошей, котячих блох, а також на твердих і напіврідких поживних середовищах, збагачених кров'ю людини чи тварин. Щоб первинно виділити бартонели з біологічних зразків (крові, біоптатів лімфатичних вузлів, патологічних розростань (вегетацій) на клапанах серця, папул чи інших уражених органів) хворої людини потрібно тривале, до 15-45 діб і більше, витримування засіяних чашок з агаром в оптимальних умовах зростання.
До роду Bartonella включають таких збудників, які на сьогодні виявили здатність спричинювати хвороби у людей[7]:
Bartonellae циркулюють між двома біологічними векторами: членистоногими, у яких ці бактерії існують у травній системі, та ссавцями, у яких ці збудники проживають у системі кровотоку. У ссавців кожен вид бартонел пристосований до свого господаря, має місце внутрішньоклітинний паразитизм, через що бартонели можуть тривало циркулювати в крові хазяїна, зберігатися у внутрішніх органах[8]. Внутрішньоеритроцитарний паразитизм бартонел у людей спостерігають тільки в гострій фазі системного бартонельозу (гарячка Оройя/хвороба Карріона). Бартонелам притаманний тропізм до ендотеліальних клітин, що найбільше відзначається у хронічній фазі системного бартонельозу (перуанська бородавка) і при бацилярному ангіоматозі; тому, що їм притаманна також унікальна особливість — стимулювати проліферацію клітин ендотелію та дрібних кровоносних судин та їх капілярної частини, що й призводить, врешті решт, до розвитку ангіоматозу.
Патологічна реакція може змінюватися залежно від імунного статусу господаря. Так, зараження Bartonella quintana чи clarridgeiae може призвести до вогнищевого запального процесу (хвороба котячих подряпин в імунокомпетентних пацієнтів), тоді як у пацієнтів з імунодефіцитом розвивається судинна проліферативна відповідь у вигляді ангіоматозу, ендокардиту або менінгіту.
Системний бартонельоз, хронічна фаза (перуанська бородавка)
рифампіцин або який-небудь антибіотик з групи макролідів
рифампіцин або який-небудь антибіотик з групи макролідів
Останнім часом накопичено все більше даних про необхідність заміни еритроміцинуазитроміцином[11], тому що еритроміцин має на сьогодні багато обтяжуючих чинників — потребує чотирикратного вживання, нерідко погано переноситься, тощо.
↑Maurin M, Birtles R, Raoult D (July 1997). Current knowledge of Bartonella species. Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. 16 (7): 487—506. doi:10.1007/BF01708232. PMID9272384.
↑L.A. Perkocha, S.M. Geaghan, T.S. Yen et al. Clinical and pathological features of bacillary peliosis hepatitis in association with human immunodeficiency virus infection. N. Engl. J. Med. — 1990. — N 323. — P. 1581—1586.
↑Smith HM, Reporter R, Rood MP, et al. (2002). «Prevalence study of antibody to ratborne pathogens and other agents among patients using a free clinic in downtown Los Angeles». J. Infect. Dis. 186 (11): 1673-6. doi:10.1086/345377
↑Comer JA, Flynn C, Regnery RL, Vlahov D, Childs JE (1996). «Antibodies to Bartonella species in inner-city intravenous drug users in Baltimore, Md». Arch. Intern. Med. 156 (21): 2491-5. doi:10.1001/archinte.156.21.2491
