|
Барин Степан Якович
Степан Якович Барин (нар. 14 листопада 1914, Дзигівка — пом. 3 червня 1983, Нижній Тагіл) — радянський сталевар, новатор виробництва, Герой Соціалістичної Праці. БіографіяНародився 14 листопада 1914 року в селі Дзигівці Ямпільського повіту Подільської губернії Російської імперії (тепер Могилів-Подільський район Вінницької області, Україна). З 1933 року працював на Криворізькому металургійному комбінаті електросталеплавщиком в фасонно-ливарному цеху. 1937 року його, як досвідченого сталевара, перевели на Харківський тракторний завод для пуску електросталеплавильних печей. У 1941 році з заводом евакуйований в місто Нижній Тагіл. Працював в цеху дрібного сталевого лиття Уралвагонзаводу майстром, старшим майстром сталеплавильного відділення. У 1958 році закінчив Нижньотагільський машинобудівний технікум за спеціальністю «Електрообладнання промислових підприємств і установок». В ході трудової діяльності ініціював впровадження нового методу футерування електросталеплавильних печей вогнетривкою пластичною масою замість цегли, що привело до підвищення їх працездатності без зупинки на холодний ремонт з 60—80 плавок до 40 тисяч. Метод знайшов широке застосування в металургійній промисловості як в СРСР, так і в країнах Європи. Обирався членом ЦК профспілки працівників транспортного машинобудування, членом Пленуму ЦК КПРС. У 1960-ті роки очолював на заводі раду новаторів, яка займалася питаннями передачі і впровадження досвіду передовиків, залучення робітників до управління виробництвом. Помер у Нижньому Тагілі 3 червня 1983 року. Похований на міському кладовищі «Піхтові гори». Нагороди
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
