Барбара Олельківна

Барбара Олельківна (пол. Barbara Olelkówna; нар. близько 1428–29 — пом. до 13 лютого 1492) — донька київського князя Олелька Володимировича й Анастасії Василівни Московської.

За припущенням польського дослідника Яна Тенговського, своїм рідкісним на Руси ім'ям вона завдячує Барбарі Циллі, дружині священного римського імператора Сигізмунда Люксембурзького, з якою той в січні 1429 року побував на луцькому з'їзді монархів[1].

Межи 1440 та 1443 р. дівчину видали заміж за мазовецького князя Болеслава IV, котрому народила десятьох дітей, однак лише 4 синів (Конрад, Януш, Болеслав і Казимир) й дочка Ганна дожили до повноліття. Прикметно, що Болеслав вважався одним із головних претендентів на польський трон після загибелі Владислава Варненчика. Ба більше, в 1446 його обрали королем, щоправда, у разі відмови Казимира Ягеллончика, а цього так і не сталось[2].

Уперше Барбара згадується в бреве папи римського Миколая V від 18 грудня 1450[3]. Зі смертю чоловіка 10 вересня 1454 вона стала самостійною властителькою Вишогрудської землі[a], що була її віном, а по кончині свекрухи Ганни Федорівни 25 травня 1458 — регентшею (ducissa et gubernatrix) Східної Мазовії разом із плоцьким єпископом Павлом Гіжицьким (вперше згадується під таким титулом 1 серпня того ж року). Від імені малолітніх синів жінка брала участь у засіданнях князівських рочків, вела листування з сусідніми державами (в т.ч. із Тевтонським орденом) й скріпляла документи, нерідко титулуючись як ducissa Mazouie, Russie etc. Олельківна також спричинилась до обговорення питання престолонаступництва вмерлих князів Західної Мазовії.

Була похована у парафіяльнім костелі св. Трійці в Новім Мясті, що неподалік Плонська, правдоподібно в неділю 19 лютого 1492.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Окрім замку і міста Вишогруд, їй також належали села Рембово, Оршимово, Вйонзувка, Вільчково, Млодзешин, Камйон (нині — Камйон-Дужи) та Пшенславиці, втім окремого титулу княжни вишгородської не вживала. У 1471 ці маєтності дістались Казимирові III.
  1. ↑ Tęgowski, Jan (2009). Dynastyczne kontakty rodzinne litewsko-mazowieckie w XIII-XV wieku. Europa orientalis (1): 211—213.
  2. ↑ Воронин В. А. Князья Олельковичи — претенденты на власть в Великом княжестве Литовском // Studia Historica Europae Orientalis. — 2016. — № 9. — С. 103-104. — ISSN 2079-1488.
  3. ↑ Balzer, Oswald (1895). Genealogia Piastów. Kraków: nakładem Akademii umiejętności. с. 523.

Джерела

  • Grabowski, Janusz (2012). Dynastia Piastów mazowieckich. Kraków: Avalon. с. 169, 173, 178, 186, 361-362. ISBN 978-83-7730-066-4.
  • Jasiński, Kazimierz (1998). Rodowód Piastów mazowieckich. Poznań — Wrocław: Wydawnictwo Historyczne. с. 159–160. ISBN 83-913563-0-2.
  • Wolff, Adam. Barbara ks. ruska nieznanego pochodzenia // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — Т. 1. — С. 293.