Баранов Павло Олександрович

Павло Олександрович Баранов
Народився16 (28) липня 1892 Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія[1]
Помер17 травня 1962(1962-05-17)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (69 років)
Комарово
ПохованняСерафимівське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьботанік
Alma materфізико-математичний факультет Московського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьморфологія і анатомія рослин
ЗакладБотанічний інститут імені В. Л. Комарова АН СРСР
Посададиректор
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
ЧленствоРосійська академія наук[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Академія наук Молдови Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баранов.

Павло Олександрович Баранов (нар. 28 липня 1892(18920728) Москва — пом. 17 травня 1962, Комарово) — радянський ботанік, спеціаліст по морфології і анатомії рослин. Доктор біологічних наук з 1935 року, професор з 1928 року, член-кореспондент АН СРСР.

Біографія

Народився 16 (28) липня 1892(18920728) року в Москві в родині вихідця з селян Ярославської губернії. Навчався в церковно-парафіяльній, потім торговельній школі. Шкільної середньої освіти не отримував, самостійно підготувався до іспиту на атестат зрілості, здав його екстерном в 1910 році і вступив до Московського університету — спочатку на юридичний факультет, потім перейшов на природниче відділення фізико-математичного факультету. 1917 року закінчив навчання в університеті і до 1920 року залишений при ньому. Одночасно, у 1917-1920 роках, працював викладачем московської гімназії, середньої школи і у 1918-1920 роках Межового інституту в Москві[3].

У 1953—1955 роках обирався депутатом Ленінградської міської Ради депутатів трудящих[4].

Могила Павла Баранова

Помер 17 травня 1962 року в селищі Комарово Ленінградської області. Поховапний на Серафимовському цвинтарі Санкт-Петербурга.

Наукова діяльність

Основні праці вченого присвячені проблемам онтогенезу і формоутворення рослин, історії та методології ботаніки. До числа найбільш великих наукових досліджень відноситься робота по винограду. Він виявив основні осередки дикорослого винограду Середньої Азії (Західно-Тянь-Шанський, Паміро-Алтайський, Копетдазький), розкрив його численні енотипічені форми, довів, що морфологична різноманітність заростей винограду є результатом вторинного здичавіння винограду, що був в культурі в Середньої Азії.

  • У Головному ботанічному саду АН СРСР розгорнув роботи по дослідженню біології ряду тропічних і субтропічних культур (цитрусових, чаю, орхідей), займався збором колекційних фондів рослин;
  • На посту директора Ботанічного інституту АН СРСР прагнув до збагачення тематики його досліджень і наближенню її до завдань народного господарства, велику увагу приділяв розвитку наукових досліджень з систематики і географії рослин, розширення Гербарія і завершення колективної багатотомної праці «Флора СРСР».

Займався історією науки: написав статті про А. М. Бекетова, В. Л. Комарова, І. В. Мічуріна, М. С. Навашина, В. М. Сукачова, К. А. Тімірязєва та інше[3].

Вченому належать фундаментальні дослідження в області біології цвітіння, анатомії і ембріології винограду. Він є одним з укладачів «Ампелографії СРСР» (1т., 1946). Автор понад 200 наукових робіт. Зокрема:

  • «“Дикий” виноград Средней Азии. I. Западный ТяньШань» (Труды Ак-Кавакской опытно-оросительной станции. 1927. Випуск 4. С. 40–118);
  • «Истинный женский цветок винограда» (Там же. С. 119—137);
  • «Среднеазиатский университет. Исторический очерк» (Ташкент, 1927);
  • «Дарваз и его культурная растительность» (у співавторстві з І. О. Райковою. Ташкент, 1928);
  • «Виноградарство Нухурии. Опыт районной ампелографии» (у співавторстві з І. О. Райковою і М. Г. Поповим) (Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции. 1930. Т. XXXIV. С. 1–118);
  • «Культура растений в крайних для жизни условиях высокогорной пустыни Памира» (Яровизация. 1938. № 4–5. С. 210—220);
  • «Памир и его земледельческое освоение» (М., 1940);
  • «Строение виноградной лозы» (Ампелография СССР. 1946. Т. 1. С. 217—346);
  • Приспособительная эволюция виноградной лозы. — Тр. / Главного ботанического сада. М. — Л., 1949, т. 1. А. А. Чеботарь, Кишинів.
  • «Возникновение и развитие растительного мира» (М., 1952);
  • «У истоков отечественной ботаники» (М.; Л., 1953);
  • «История эмбриологии растений» (М.; Л., 1955);
  • «В тропической Африке: Записки ботаника» (М., 1956);
  • «В далекой Африке» (Л., 1957)[3].

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ а б Баранов Павел Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Гельтман Д. В. История неполучения заслуженной учёной степени: Документы о попытке присуждения Н.В. Тимофееву-Ресовскому учёной степени доктора биологических наук без защиты диссертации в 1957 г., The Story of Non-awarding of the Deserved Degree: Documents on the Attempt to Award a Doctor of Science Degree in Biology without Defense of a Thesis to N.V. Timofeyeff-Resovskii in 1957 // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 3. — С. 89–108. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11968
  3. ↑ а б в Издательско-полиграфическая фирма «Реноме» [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Информационная система «Архивы РАН» [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література