Баранець звичайний (птах)

? Баранець звичайний
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes) Родина: Баранцеві (Scolopacidae) Рід: Баранець (Gallinago) Вид: Баранець звичайний
Біноміальна назва
Gallinago gallinago (Linnaeus, 1758)
Ареал Баранеця звичайного    Гніздування    Осіле проживання    Зимування
Підвиди
Gallinago gallinago gallinago Gallinago gallinago faroeensis
Синоніми
Capella gallinago (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Gallinago gallinago Віківиди: Gallinago gallinago EOL: 45509177 ITIS: 176700 МСОП: 22693097 NCBI: 107377 Fossilworks: 289532

Баранець звичайний[2], бекас (Gallinago gallinago) — невеликий прибережний птах родини баранцевих, поширений у Старому Світі.

Морфологічні ознаки

Маса тіла 110—170 г, довжина тіла 25-27 см, розмах крил 37-43 см. Верх строкатий, з чорно-бурими, іржастими і вохристими плямами і смугами; верх голови чорно-бурий, з вохристо-жовтою поздовжньою смугою; горло білувате; воло вохристе, з темно-бурими рисками; інше оперення низу біле, з темно-бурими смугами на боках тулуба; махові пера темно-бурі, другорядні — з білуватою верхівкою; стернові пера іржасто-руді, з темно-бурими смугами; дзьоб чорний, біля основи сірий; ноги темно-сірі.

Поширення та місця існування

Гніздовий ареал включає болота, тундру, вологі луки Північної Європи та Північної Азії, узимку мігрує до Південної Європи, Африки, Південної Азії.

В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші.

Гніздування

Яйце баранця звичайного в оологічній колекції

Характерною рисою шлюбної поведінки є токовий політ самця, під час якого він літає колами над болотом, час від часу кидається під кутом майже 45° вниз з розпущеним хвостом і своєрідними короткими, але дуже швидкими рухами крил. При цьому бічні рульові пера, видають голосний тремтливий звук — «бекання».

Гніздо самка влаштовує на купині або в кущику трави. Воно завжди добре замасковане і являє собою досить глибоку ямку, акуратно вистелену сухими стеблинами трави. У повній кладці зазвичай чотири яйця, які самка насиджує протягом 19—21 дня.

Див. також

На честь цього виду птахів названо астероїд 8764 Ґаллінаґо.

Галерея

Зображення баранця на купюрі нідерландського гульдена зразка 1973—1985 рр.

Примітки

1. BirdLife International (2019) [amended version of 2017 assessment]. Gallinago gallinago. The IUCN Red List of Threatened Species (англ.). 2019: e.T22693097A155504420. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-3.RLTS.T22693097A155504420.en. Процитовано 22 листопада 2024.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

• Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.

Література

• Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.

Портал «Біологія»