Барабанні паличкиБарабанні палички — різновид парних калатал, що використовується для гри на малому барабані, ударній установці та деяких інших ударних інструментах. Відмінні риси барабанних паличок від інших калатал:
Будова паличокБарабанні палички найчастіше виготовляються з дерева (клен, ліщина, дуб, граб, бук). Існують також моделі, зроблені цілком або частково зі штучних матеріалів — поліуретан, алюміній, вуглеволокно і т. ін. Часто зустрічаються випадки виготовлення зі штучних матеріалів наконечника палички, в той час як «тіло» палички залишається дерев'яним. Зараз все популярнішими стають нейлонові наконечники, за рахунок своїх виняткових характеристик зносостійкості. (див. Маркування паличок). Частини барабанної палички та їх назви:
Маркування паличокДля маркування паличок використовують буквенні (маркують сферу застосування) та цифрові (маркує товщину палички) позначки. Маркування паличок за сферою застосування
Маркування паличок за товщиноюЦифри у маркуванні паличок означають товщину палички. Чим цифра менша, тим окружність більша.[1] Тобто паличка з маркуванням 5А товстіша за паличку з маркуванням 7А. Техніка гриСпособи нанесення ударуУ залежності від ситуації барабанщик може застосовувати різні хвати та різні способи завдання удару. Найчастіше на ударних інструментах грають головкою палички, б'ючи нею по інструменту. Часто для специфічного звуку на тарілках грають плечем палички. У метал-музиці деякі барабанщики використовують для гри товстий кінець палички. Хват паличокПрактика гри на барабанах паличками виробила кілька способів їх тримання (інакше — «хват», «замок»). В англомовній літературі застосовують термін (англ. grip).
Традиційний хват був розроблений, щоб зручно грати на малому барабані під час маршу, і був задокументований і популяризований Санфордом А. Мьоллером у його підручнику «Мистецтво гри на малому барабані»[2]. Тому іноді в англомовній літературі цей спосіб гри відомий як «метод Мьоллера». Цей хват для гри у похідному оркестрі запозичили джазмени, перші з яких грали у подібних оркестрах і, пересівши за ударну установку, використовували саме цей хват. Їх почали наслідувати наступні покоління музикантів джазу, тому цей спосіб тримання паличок ще відомий під назвою «джазовий хват». У 20 столітті став поширеним симетричний хват, який зараз має підвиди: французький хват, німецький хват та їхній гібрид — американський хват. Зараз і традиційний, і симетричний хвати так само поширені. Використання того, чи іншого виду хвату визначає стиль музики та уподобання самого музиканта. Популярні виробникиПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia