Бандурка Олександр Маркович

Олександр Маркович Бандурка
Народився	24 квітня 1937(1937-04-24) (87 років)  Калинівка
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Харків, Київ
Діяльність	робота в органах внутрішніх справ, народний депутат України, підготовка спеціалістів та вчених, творча діяльність
Галузь	правознавство
Відомий завдяки	керівник державних установ, політик, вчений, письменник, журналіст
Alma mater	ХНЕУ ім. С. Кузнеця, Дніпровський державний технічний університет, Харківський інженерно-економічний інститут^[d], Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Академія управління МВС Росії^d
Науковий ступінь	доктор юридичних наук
Вчене звання	професор^[d] і Національна академія правових наук України
Науковий керівник	Битяк Юрій Прокопович
Знання мов	українська
Заклад	Міністерство внутрішніх справ СРСР, МВС України, ВРУ і Харківський національний університет внутрішніх справ
Членство	Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Верховна Рада України I скликання
Титул	почесний громадянин Харкова та багатьох інших міст, селищ і районів; академік правової академії; доктор юридичних наук; професор
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4]
Військове звання	Генерал-полковник
Партія	КПРС, Позапартійний
Конфесія	православний, УПЦ Київського Патріархату
Автограф
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Заслужений юрист України Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
4-х скликань
	15 травня 1990	—	10 березня 2006

Олекса́ндр Ма́ркович Банду́рка (24 квітня 1937, Калинівка) — радянський та український державний діяч, політик, вчений, письменник, журналіст.

Життєпис

Народився 24 квітня 1937 року в селі Калинівка, Городищенського району, Черкаської області[5], в сім'ї селянки та залізничника.

Закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та Академію МВС СРСР. 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.

У 1958 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, у 1963 році Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та у 1970 році Академію МВС СРСР.

З 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.

Працював на слідчих, оперативних та керівних посадах в органах внутрішніх справ у Дніпродзержинську, Широкому, Софіївці, Нікополі Дніпропетровської області та у містах Дніпропетровську, Полтаві, Житомирі, Києві. Очолював Управління позавідомчої охорони МВС УРСР у 1983—1984 роках.

Начальник Управління внутрішніх справ Харківської області у 1984—1994 роках.

З 1959 року — на службі в органах МВС.

Начальник Управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів у 1984—2004 роках.

Ректор Харківського національного університету внутрішніх справ у 1994—2003, 2010—2012 роках.[6].

Ініціатор створення та перший ректор Харківського національного університету внутрішніх справ.

Одружений, має двоє дітей.

Політична діяльність

З 1990 по 1994 — Народний депутат України 1-го скликання.

18 березня 1990 року обраний народним депутатом України у Дергачівському виборчому окрузі № 388, 2-й тур 53.72 % голосів, 8 претендентів.

У Верховній Раді України I скликання був членом комісії з питань правопорядку та боротьби із злочинністю.

З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.

Квітень 1994 — обраний Народним депутатом України II скликання, 2-й тур, 70.11 % голосів, 5 претендентів.

З 1998 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

З 2002 по 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 176 Харківська область. З 31 травня 2005 — в Народній партії.

Літературна діяльність

Автор книжок «Генерал милиции советует и предупреждает», «Слідчий — моя професія», «350 років мого життя», «Інтерпол», «Автопортрет політика» (у 2-х книгах), «Смійтеся на здоров'я», «Мир преступлений в литературе и искусстве», багатьох монографій, підручників, посібників.

Нагороди та звання

Нагороджений багатьма орденами та медалями різних країн. Відзначений різноманітними почесними званнями і преміями за миротворчу, наукову і політичну діяльність, а також працю в літературі і журналістиці. Доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України. Заслужений юрист України.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[7]

Примітки

1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
5. Ярмыш А. Н. Бандурка Александр Маркович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х.: Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — С. 71—74. — 736 с. — ISBN 966-7083-22-5.
6. Михайло Добкін та Сергій Чернов привітали Олександра Бандурку з призначенням в.о. ректора ХНУВС
7. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016.

Посилання

• О. А. Костюченко. Бандурка Олександр Маркович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України (біографія на 1 скликання)
• Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України
• https://web.archive.org/web/20120423082500/http://www.nspu.org.ua/dovidnyk/Б

Україна   Право   Наука   Біографії