|
Балакенський район
Балакенський район (азерб. Balakən rayonu, до 11.08.1991 — Белоканський[1]) — адміністративна одиниця (район) на північному заході Азербайджану. Центр — місто Балакен. ЕтимологіяНазва району походить від назви районного центру, міста Белокани, розташованого на однойменній річці. Сам же топонім Белокани походить від тюркських слів «бел» (височина) і «кан» (джерело, криниця), тобто — джерело в височини[2]. ІсторіяБелоканський район утворено 8 серпня 1930 року. 4 січня 1963 року скасовано, а територію передано Загатальскому району, 6 січня 1965 року відновлено[3]. Географія і природаРайон межує на півночі з Росією, на сході і південному сході з Загатальським районом, на заході і південному заході з Грузією. Рельєф району на північному сході — гірський, на півдні і південному заході — низовинний. На півночі, у Великому Кавказькому хребті, уздовж кордону з Росією, розташовані вершини Гутон (3648 метрів), Тіновросо[ru] (3385 метрів) та інші. Низовина складається з антропогенових, а гори — з юрських і крейдових відкладень[4]. На території розташовані колчеданно-поліметалічні (Філіс-чай, Тенрос, Кас-даг, Катех) і глиняні родовища[5]. На території Белоканського району поширені бурі гірськолісові, алювіальні лучно-лісові і алювіальні лучні ґрунти. На півночі і північному сході велику територію займають ліси (дуб, бук, граб та інші). На високогірних територіях розташовані субальпійські та альпійські луки. Ландшафти лучно-лісові і гірськолісові, гірсько-лучні і скелясті[6]. З тварин на території району проживають гірські козли (тури), олені, козулі, бурі ведмеді, сарни, кабани, кам'яні і лісові куниці, вовчок сірий та інші. З птахів — орли, соколи, фазани та інші. 2/3 Закатальського державного заповідника розташовані на території Белоканського району. Клімат помірний жаркий, напіввологий субтропічний, у нагір'ї — холодний і вологий. Середня температура в січні коливається від -7,8 до -1,5 °С, у липні від 10,5 до 24,5 °С. Середньорічний рівень опадів — 600—1400 мм. Річкова мережа густа, з великих річок протікають Белокани, Мазим, Каних і Катех. Населення
1976 року густота населення становила 60,2 особи/км2, 2009 року ця цифра склала 99 осіб/км2. На 2009 рік 88,7 % населення проживає в селах. Адміністративний устрій
Господарство і економіка районуВ радянський час у районі було розвинене переважно сільське господарство, було збільшено обороти тютюнництва, коконівництва, тваринництва, рільництва і вирощування фруктів. 1975 року в районі працювало 18 колгоспів. На 1975 рік в районі придатних земель було 33,2 тисячі гектарів, з них: 11,7 тисяч гектарів орних земель, 5,3 тисяч гектарів земель, виділених під багаторічні рослини, 2,3 тисячі гектарів земель, залишених для відпочинку, 800 гектарів, виділених під сінокіс, 2,3 тисячі гектарів пасовищ. З 11,7 тисяч гектарів 52 % виділено під зернові і зернобобові культури, 16 % під технічні культури, 5 % під овочі і картоплю, 27 % — під кормові культури. На 4,1 тисячі гектарів вирощувалися фрукти, на 65 гектарах — чай. В колгоспах району утримували 12 тисяч голів великої рогатої худоби і 12,6 тисяч голів дрібної. 1975 року господарства району продали державі 4,5 тисячі тонн тютюну, 389 тонн коконів шовкопряда. В районі були тютюново-ферментаційний і консервний заводи, районний відділ тресту «Азсільгосптехніка», комбінат побутового обслуговування, виробничий і лісовий комбінати. Нині район належить до Шекі-Закатальського економічного району. Белоканський район є переважно сільськогосподарським районом[4]. В районі процвітає тваринництво, овочівництво, вирощування зерна і фруктів. У господарствах на 2017 рік міститься 36581 голова великої, 36376 голів дрібної рогатої худоби і 186399 голів птиці. В районі 7 тисяч гектарів виділено під багаторічні рослини, 3 тисячі гектарів використовується в підсобних господарствах, 18 тисяч гектарів — орні, 8,5 тисяч га виділено під пасовища, 311 гектарів — під сінокіс. 2017 року в районі вироблено 48076 тонн зерна, 718 тонн бобових, 317 тонн тютюну, 5257 тонн картоплі, 24115 тонн овочів, 32218 тонн фруктів і ягід, 233 тонни винограду і 4085 тонн баштанних культур. З сільськогосподарських підприємств у районі діють: фірма «Azza», колективне господарство імені Мірзи Алекпера Сабіра, виробничий кооператив «Шафак». Останні роки почала розвиватися промисловість, діють підприємства: цех з переробки фундука «Dərya-R», цегельний завод ТОВ «Balakənkərpic», піщано-щебеневий завод, завод бетонних конструкцій, завод комбікормів ТОВ «Azəryemsənaye», шовковий завод, консервний завод ВАТ «Konserv» і тютюново-ферментаційний завод ТОВ «AZ-AQRO»[5]. ІнфраструктураЧерез район проходить автодорога Баку-Тбілісі[5], залізниця Євлах-Белокани. У селі Тулі розташований аеропорт, що з'єднує місто Белокани з Баку. На 2017 рік в районі діють 16 АТС і 25 поштових відділень. Культура, освіта та охорона здоров'яВ районі видається громадсько-політична газета «Балакян» (до 1939 року — «Гизил Балакян», в 1939—1965 роках — «Ірелі», в 1965—1991 роках — «Шен хаят»). 1936 року на території району розпочато радіомовлення. В районі на 2009 рік було 25 дошкільних закладів, 49 загальноосвітніх шкіл, 2 професійних училища, музична школа та школа мистецтв, 17 клубів, 20 будинків культури, музей, 52 бібліотеки, парк культури і відпочинку[4]. У Белоканському районі знаходяться 6 лікарень на 556 ліжок, 8 лікарських амбулаторій, центр епідеміології та гігієни, 19 фельдшерско-акушерських пунктів[4]. На 2009 рік у медзакладах району працювало 148 лікарів, 15 стоматологів, 548 середніх медичних працівників, з яких 61 акушер. Белоканський район багатий на архітектурні пам'ятки. В районі розташовані: фортеця Пері-кала[прояснити] (XII—XIII століття) і храм (1780) в селі Куллар; фортеця (XVII століття) і мечеть (1902), храм і молитовня (дата побудови невідома) у селі Катех; мечеть у селі Ітітала; мечеть у селі Халатала (XVII століття); храм у селі Ганіфа (XIV століття); мечеть з мінаретом у місті Балакен (XIX століття); стародавні кладовища в селах Солбан (XII століття) і Магомалар (II—I століття до н. е.), руїни міста (VI—VIII століття) і фортеця (XIX століття) в селі Магомалар; мавзолей у селі Тюлі (XIV століття)[4]. Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
