Базофіли (basophilus) — клітиникрові синього забарвлення, що становлять менше 0,5 % від загальної кількості всіх циркулюючих лейкоцитів[1]. Належать до гранулоцитів (цитоплазма зерниста) — невеликі клітини, живуть у крові 2 доби, мають посегментовані ядра, нездатні до розмноження.
Терміном «базофіли» позначають один з видів лейкоцитів крові, а також один з видів клітин передньої частки гіпофіза. У вузькому розумінні — одна з форм лейкоцитівхребетнихтварин.
Головна функція базофілів полягає в реакціях гіперчутливості негайного типу. Вони також беруть участь у реакціях гіперчутливості сповільненого типу через лімфоцити, у запальних, алергічних реакціях, в регуляції проникнення судинної стінки. Клітини, в цитоплазмі яких містяться зерна, що забарвлюються основними (лужними) барвниками. Базофіли відповідають за виділення гістаміну — одного з гормонів алергії, що сприяє розширенню судин, спазму бронхів. Їхню дію сповільнюють та блокують інші клітини крові — еозинофіли.
Особливістю є те, що вони у цитоплазмі мають численні базофільні гранули, що містять кислий мукополісахарид гепарин, що запобігає зсіданню крові та розчеплює жири в плазмі.