У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Бажанов.
Бори́с Гео́ргійович Бажанов (9 серпня 1900(1900-08-09), Могилів-Подільський, Подільська губернія — 30 грудня 1982(1982-12-30), IV округ Парижа) — радянський партійний діяч, особистий секретар Йосипа Сталіна, втікач з СРСР, мемуарист[2].
Життєпис
Народився в сім'ї лікаря, з 1919 року — член РКП(б), з 1922-го — співробітник Адміністративного відділу ЦК РКП(б) (за деякими даними, влаштуватися туди йому допомогла протекція Лазаря Кагановича)[3]. Завдяки блискучій пам'яті та витримці зробив приголомшливу кар'єру: у серпні 1923 року він став секретарем Політбюро ЦК РКП(б) і особистим секретарем Йосифа Сталіна. З 1926 одночасно працював у Вищій раді зі спорту й у Міністерстві фінансів[2].
Працюючи в Кремлі, став антикомуністом. В ніч з 31 грудня 1927 року на 1 січня 1928 року перейшов іранський кордон з території Туркменістану та за сприяння індійської колоніальної влади зміг дістатись до Парижа.
У 1930 в Парижі видав мемуари «Зі Сталіним у Кремлі»; потім неодноразово перевидавав і розширював свої мемуари як «Спогади особистого секретаря Сталіна»[3].
Критика
Кандидат історичних наук Юрій Васильович Ємельянов у книзі «Сталін перед судом пігмеїв» детально аналізує друге видання мемуарів Бажанова, в результаті приходячи до висновків, що воно є грубою підробкою, «безсоромною брехнею» і містить безліч історичних спотворень, допускаючи версію, що воно було написано не Бажановим, сфабриковано в советологічних колах США або Великої Британії і погано перекладено з англійської, в той же час відзначаючи справжність видання оригінальних спогадів Бажанова 20-х років[4][5].
Мемуари
Примітки