2017 року, з початком репресій та переслідувань журналістів у Москві переїхав спершу до Чехії[3], а пізніше того ж року — до України[4].
29 травня 2018 року у ЗМІ з'явилась інформація, що Аркадія застрелили в його будинку в Києві[5][6][7]. Наступного дня на пресконференції СБУ, на якій був присутній і Аркадій, було оголошено, що це була спецоперація з викриття російської агентури[8].
Його батько — Аркадій Лаврентійович Бабченко, інженер-конструктор, працював у Центральному конструкторському бюро важкого машинобудування (ЦКБ ВМ МО СРСР), проєктував кабель-щогли для космічних ракет, в 1996 році помер від інсульту[9]. Мати — Юлія Олександрівна Бабченко, вчителька російської мови та літератури[10]. Його дід — Лаврентій Федорович Бабченко, спадковий запорізький козак з-під Генічеська[11], який 1939 року воював на Халхин-Голі, був танкістом у Другій світовій війні, був тричі контуженим, помер 1980 року. Його бабуся — Олена Петрівна Купцова, єврейка, що працювала на котельні, померла у 1996 році[9].
У 1993 році закінчив школу та вступив до університету.[12] 1995 року, у віці 18 років, був призваний в армію, проходив службу на Північному Кавказі, служив у військах зв'язку, брав участь у першій чеченській війні. Демобілізувався 1997-го року без поранень та нагород[13].
Закінчив юридичний факультет Сучасного гуманітарного університету отримавши дипломом бакалавра юриспруденції з міжнародного права.
Після початку другої чеченської війни уклав контракт зі Збройними силами РФ і брав участь в «контртерористичній операції». Служив зв'язківцем, потім у піхоті, командиром розрахунку в гранатометному взводі. 2000 року демобілізувався у званні старшини гвардії. Звання «Старшина запасу» (рос. «Старшина запаса») використовує як нік у соцмережах.
Зайнявся журналістикою. Працював воєнним кореспондентом «Московського комсомольця», потім кореспондентом програми «Забытый Полк» (НТВ — ТВ6 — ТВС), співпрацював із численними газетами, журнали та передачами: «Крестьянская Россия», «Армейский магазин», «Посткриптум» та іншими.
Тимчасово залишив журналістику і кілька років пропрацював таксистом, після чого влаштувався у видання «Новая газета» воєнним кореспондентом, але через деякий час був звільнений. Як воєнний кореспондент брав участь у війні в Південній Осетії 2008 року. З січня 2009 знову працює у виданні «Новая газета» як спеціальний кореспондент. Видавав журнал «Искусство войны».
У 2012 році під час президентської виборчої кампанії в Росії проти Аркадія Бабченка було порушено кримінальну справу за публікацію в соцмережах з закликом до опозиційних сил почати протестні акції та страйки «за чесні вибори»[14].
Критикує путінський режим, засуджує російську збройну агресію проти України. Через погрози був змушений покинути Росію і виїхав спочатку до Чехії[16], а з лютого 2017 жив у Києві, де зокрема вів програму «Prime: Бабченко» на телеканалі ATR. З серпня 2018 року є співведучим програми «Справа двох» на радіо «НВ»[17].
Згодом 3 листопада2019 року Бабченко переїхав з України до Ізраїлю[18][19][20][21], пояснивши це тим, що він незадоволений результатами президентських виборів, де переміг Зеленський, з політикою якого він не згоден; переїзд до Ізраїлю Бабченко назвав «тимчасовою евакуацією» й зазначив, що у майбутньому планує повернутися жити в Україні[22][23][24][25]. Широку популярність здобула обіцянка Бабченка повернутися до Москви на танку «Абрамс». Згодом переїхав до Таллінну.
29 травня2018 року українські ЗМІ повідомили, що Аркадія було застрелено вдома на Микільсько-Слобідській вулиці в Києві, коли він вийшов до магазину. Керівник відділу комунікації у ГУ Нацполіції у Києві Оксана Блищик підтвердила смерть Бабченко у кареті швидкої від вогнепального поранення, пізніше в соцмережах було опубліковано фото та відеодокази[26][7][27][28][29]. 30-го травня на пресконференції СБУ було повідомлено операцію з запобігання замаху на життя Аркадія. Сам Бабченко також з'явився на брифінг. Операція тривала два місяці, сам Бабченко більше ніж місяць співпрацював з СБУ, про що знало лише дуже обмежене коло його найближчих родичів[30][31].
Під час брифінгу глава СБУ Василь Грицак повідомив, що вбивство Бабченка замовили російські спецслужби[32], і що СБУ вже затримала громадянина України «Г», завербованого російськими спецслужбами для вчинення терактів та вбивства 30 осіб[33]. За вбивство Бабченка організатори запропонували кілеру, колишньому учаснику АТО, 30 тис. $.
СБУ також повідомило, що український громадянин мав ще одне завдання від російських кураторів: нелегально закупити зброю та боєприпаси й створити в центральній Україні бази, де вони будуть зберігатися[34]. Президент України доручив надати Бабченку та його родині цілодобову охорону.[35]
27 серпняШевченківський суд Києва оголосив у розшук В'ячеслава Пивоварника, якого було звинувачено в організації вбивства Бабченка. Його звинувачують у держзраді, фінансуванні тероризму, підготовці теракту, незаконне зберігання зброї та вибухівки. Обвинувальний акт проти було передано до суду в листопаді 2018 року[36].
Погляди
Позиція Бабченка щодо Криму та ставлення до Путіна[37]:
«Оскільки я в Росії не підтримую всю цю шизофренію - я вважаю, що Крим однозначно український, що це агресія Росії проти України, що це одна з найбільш «ублюдочних» воєн в новітній історії - то, безумовно, я там не свій. Але і тут, в Україні, досить людей (їх, безумовно, менше), які кажуть «росіянин – відразу нафіг». І я це чую теж досить часто.»
«Володимир Путін - узурпатор, який захопив владу шляхом силового перевороту в 2012 році. Саме силового. Я наполягаю на цьому формулюванні. Хто був тоді в Москві, пам'ятає, як весь центр був забитий ОМОНом і військами.»
3 липня 2018 запропонував обміняти себе на ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова та інших українських політв'язнів[38].
Сім'я
Одружений, виховує доньку[39]. Крім того, родина Бабченків виховує шістьох прийомних дітей, юридичним опікуном яких є мати Аркадія[40].
Літературна творчість
Один з перших описав сучасні російські війни в художньому стилі. Книги Бабченка перекладено 16-ма мовами та видано у 22 країнах світу[41].
.jpeg)
