Бабич Євдокія Кононівна
Євдокі́я Ко́нонівна Ба́бич (нар. 2 лютого 1932, с.Тарасовичі Вишгородський район, Київська область, знято з обліку ― 18 вересня 2022, м. Київ) — український бібліограф, бібліотекознавець. Заслужений працівник культури України (2008)[2]. Дружина Василя Бабича, мати Миколи Бабича, Тетяни Добко. ЖиттєписЄвдокія Кононівна Бабич народилася 2 лютого 1932 року в селі Тарасовичі Вищедубечанського (нині – Вишгородського) р-ну Київської області в селянській родині. У 1964 році село Тарасовичі було затоплено водами Київського водосховища і вилучено з облікових даних. Після закінчення семирічної школи вступила до Київського культурно-освітнього технікуму (нині – Академія мистецтв імені Павла Чубинського). У 1951 році закінчила з відзнакою. Вищу освіту здобула у Харківському державному бібліотечному інституті, який з відзнакою закінчила у 1955 році. Від 1955 року працювала у Київській державній обласній бібліотеці імені КПРС (нині Національна парламентська бібліотека України). Працювала на посадах бібліотекаря, старшого бібліотекаря, бібліографа, завідувача сектору масової роботи і пропаганди книги науково-методичного і бібліографічного відділу (1959—1966), головного бібліотекаря сектору рекомендаційної бібліографії (1966—1979), завідувача відділу рекомендаційної бібліографії (1979–1985), заступника директора з бібліотечної роботи (1985–1990), головного бібліографа (1991–2003), завідувача сектору (2004–2007) науково-бібліографічного відділу[3]. У 1981–1983 роках працювала у Київському державному інституті культури імені О. Є. Корнійчука. Викладала спецкурс «Методика складання бібліографічних посібників: теорія і практичний досвід», вела семінарські й практичні заняття, рецензувала дипломні роботи та була науковим керівником студентів випускного курсу. Працювала за сумісництвом науковим співробітником у Державній науково-педагогічній бібліотеці ім. В. О. Сухомлинського протягом 2002–2006 років. Була учасницею міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференцій, нарад, семінарів бібліотечних працівників, виступала з доповідями, повідомленнями, ділилася досвідом бібліотечно-бібліографічної роботи. У 1996–2007 роках очолювала Раду ветеранів Національної парламентської бібліотеки України. Нагороджена медалями «У пам’ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1983), «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» (1995). За заслуги у розвитку бібліотечної справи удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України» (2008). Серед інших нагород – знак Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу» (1968), почесні грамоти Міністерств культури СРСР і УРСР, відзнака Міністерства культури і туризму України (за № 47) за багаторічну плідну працю в галузі культури тощо[3]. ЗдобуткиЄ автором більш як 30 теоретичних статей з бібліографії, зокрема рекомендаційної, та понад 30 методико-бібліографічних матеріалів, консультацій, інструктивно-методичних листів, порад бібліотекарям. Брала участь у підготовці півтори сотні видань — бібліографічних посібників суспільно-політичної тематики, з художньої літератури, які побачили світ у видавництві «Дніпро». У видавництві «Радянський письменник» вийшли 18 бібліографічних збірників «Література і сучасність». Для «Календаря знаменних і пам'ятних дат» добирала матеріали та списки рекомендованої літератури; Співавтор бібліографічних покажчиків до часописів «Визвольний шлях», «Листи до приятелів», «Слово і час» та інших. Покажчик «Репресії в Україні (1917–1990 рр.)» (2007), укладений нею у співавторстві з В. Патокою, охоплює відомості про понад 4 тис. офіційних документів, монографій, спогадів, матеріалів конференцій, журнальних публікацій, статей зі збірників, які висвітлюють репресії радянської влади в Україні впродовж 1917–1990 років. Похована на цвинтарі с. Козаровичі Вишгородського р-ну на Київщині поряд із могилою чоловіка[3]. Основні праці
Примітки
Література про Євдокію Бабич
|
Portal di Ensiklopedia Dunia