Ахмедов Фархад Теймур огли
Фархад Теймурович Ахмедов (азерб. Fərhad Teymur oğlu Əhmədov; нар. 15 вересня 1955, Баку, Азербайджанська РСР) — російський олігарх і політик азербайджанського походження, з 2013 року один із 200 найбагатших людей Росії. Через вторгнення Росії в Україну перебуває під санкціями всіх країн ЄС, Британії та ряду інших країн.[2] Ранні роки та освітаФархад Ахмедов народився 15 вересня 1955 року в азербайджанському Гейчаї у сім'ї управлінця Теймур Фарадж огли Ахмедова[3]. 1970 року переїхав до Москви. У 1975—1977 роках служив у радянській армії[3]. 1983 року завершив навчання в Московській ветеринарній академії за спеціальністю «технологія та товарознавство»[3]. Пізніше навчався в аспірантурі РГУ нафти та газу ім. Губкіна. В 2000 отримав науковий ступінь кандидата економічних наук[3]. Кар'єраЗ 1987 року жив у Великій Британії. Перший капітал отримав на торгівлі соболями на Лондонській товарній біржі. У тому ж році створив компанію Tansley Trading, яка постачала обладнання радянським газовим підприємствам[3][4][5]. Ахмедов брав участь у підготовці підписаного в 1994 році «Контракту століття», міжнародного проекту з освоєння нафтових родовищ Азері - Чираг - Гюнешлі в Азербайджані[6]. НортгазУ 1993 році Ахмедов отримав 5%-ну частку в газодобувному підприємстві Нортгаз, новому спільному підприємстві Газпрому та американської компанії Bechtel Energy для розробки Північно-Уренгойського родовища (ЯНАО)[4][7]. В 1994 повернувся до Росії[3]. Наприкінці 1990-х Ахмедов зміг вивести «Нортгаз» із кризи, вклавши $150 млн залучених інвестицій. У 1999 році, вважаючи, що «Газпром» не бере участі грошима в житті компанії, його структури розмили в ході двох емісій частку «Уренгойгазпрому», дочірньої структури «Газпрому», до 0,5 %. Після отримання контролю над «Нортгазом» Ахмедов у 2002 році став головою ради директорів компанії. 2003 року після третьої емісії акцій «Уренгойгазпром» взагалі зник із числа акціонерів. З 2001 року компанії вели судові позови. «Газпром» з початку 2004 року вимагав відкликання у «Нортгазу» ліцензії на Північно-Уренгойське родовище, і в квітні 2005 року ліцензію було анульовано. У травні того ж року багаторічний позов завершився підписанням мирової угоди з британського права, за якою Ахмедов безоплатно передав «Газпрому» 51 % акцій «Нортгазу». Після врегулюванням суперечки «Нортгазу» повернули ліцензію[8][9][7][10][3]. У 2012 р. Ахмедов продав 49 % акцій «Нортгазу» компанії "Новатек ", що належали йому, за $1,375 млрд, змінивши свій статус нафтогазового трейдера на приватного інвестора. Одночасно з підприємницькою діяльністю закінчив заочну аспірантуру Російського державного університету нафти та газу ім. І. М. Губкіна захистив дисертацію на ступінь кандидата економічних наук. Його було обрано членом-кореспондентом Міжнародної академії технологічних наук. СтатокАхмедов протягом більше десяти років незмінно входив до рейтингу 200 найбільш заможних людей Росії за версією російського журналу Forbes. Станом на 2019 р. посідав № 67 серед найбагатших людей Росії (маючи $1,4 млрд).[11] У списку мільярдерів всесвітньої версії Forbes посідає 2141 місце. Ахмедов належить до порівняно малого кола російських мільярдерів, здатних легко довести законність походження свого статку. Він ніколи не брав участі в так званих заставних аукціонах і один з небагатьох великих російських бізнесменів, які не користувалися державними бюджетними субсидіями. У досьє Forbes Ахмедов позначений як self-made man[12] («людина, зобов'язана успіхом собі»). 3 травня 2023 року у порту Гамбурга проведено обшук на яхті Luna, що належить олігарху, за підозрою щодо порушення закону про зовнішню торгівлю, повідомили генеральна прокуратура та Федеральне управління кримінальної поліції.[13][14] Політика2004 року Ахмедова було призначено представником Адміністрації Краснодарського краю в Раді Федерації РФ (до 2007). Став першим і єдиним на той час етнічним азербайджанцем, представленим у вищій палаті законодавчої влади РФ. Брав активну участь у політичному та економічному житті регіону. Заклав основу розвитку сучасного туристичного кластера у Краснодарському краї, сприяв просуванню краю як інвестиційно-привабливого регіону. У 2007 році призначений представником Зборів депутатів Ненецького автономного округу в Раді Федерації (до 2009 року). У цей період напрацював великі міжнародні контакти та зв'язки, які, зокрема, допомогли йому зробити вирішальний внесок у нормалізацію турецько-російських відносин, що загострилися у 2015 р. — на особистій зустрічі з Президентом Туреччини він запропонував єдиний можливий варіант врегулювання розбіжностей, який влаштовував обидві сторони (даний факт був оприлюднений пізніше міністром закордонних справ Туреччини М.). Чавушоглу)[15]. У період 2007—2010 рр. брав активну участь у роботі російської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, неодноразово був міжнародним спостерігачем на виборах, у тому числі в Азербайджані. Санкції8 квітня 2022 року, після вторгнення Росії в Україну, Ахмедов був включений до списку санкцій Євросоюзу, як провідний бізнесмен, що працює в секторах економіки, що забезпечують істотне джерело доходу уряду РФ[16]. 13 квітня 2022 року Великобританія запровадила санкції щодо Ахмедова[17]. 18 травня 2022 року потрапив під санкції Канади[18]. 13 квітня 2022 року доданий до санкційного списку Швейцарії.[19] З 19 жовтня 2022 року перебуває під санкціями України.[20] З вересня 2023 року Європейський суд не продовжив санкції проти Ахмедова[21]. Сім'я та особисте життяБув одружений тричі. Від цих шлюбів має шістьох дітей: Анна (1979 р.н.), Темур (1993 р.н.), Едгар (1996 р.н.), Сулейман (2013 р.н.), Арія (2017 р.н.).) та Адам Ахмедов (2020 р.н.). Дружина — Анна Ахмедова (Адамова) 1983 року народження. Розлучення та судовий позовТетяна Сорока та Фархад Ахмедов познайомилися у 1989, одружилися у 1993 році. У шлюбі народилося двоє синів. Їхнє розлучення було оформлено в Росії ще в 2000 році. Ще через три роки Тетяна Ахмедова, у якої подвійне громадянство, клопотала про розлучення згідно з англійським правом, і у Великобританії їхній шлюб офіційно розпався лише наприкінці 2014 року[22][23]. У листопаді 2012 року Ахмедов продав 49 % акцій «Нортгазу» "Новатеку " за $1,375 млрд. У 2013 році Тетяна Ахмедова подала позов до Високого суду Лондона з вимогою поділити кошти, нажиті у шлюбі. На початку 2016 року Ахмедов пропонував Тетяні врегулювати суперечку за відступні £100 млн, але вона відмовилася. У судовому позові Тетяну Ахмедову підтримувала британська фінансово-юридична компанія Burford Capital[en], яка вклала кілька десятків мільйонів фунтів стерлінгів у судовий процес за виплату 30 % від виручених коштів[23][24]. У листопаді 2016 року Ахмедов, побоюючись накладення арешту на активи, передав колекцію сучасного мистецтва з трасту на Бермудських островах у траст у Ліхтенштейні, фінансові активи було переведено зі швейцарської компанії Ахмедова Cotor Investment у банку UBS. У травні 2017 року суд зобов'язав Ахмедова передати Тетяні предмети мистецтва на £90 млн та виплатити £350 млн. Проте Фархад Ахмедов відмовився виконувати рішення суду. У квітні 2018 року суд Лондона санкціонував арешт 115-метрової яхти Luna, заздалегідь переправленої Ахмедовим у Дубай. Наступні два роки яхта провела в доці, і лише в лютому 2020 року місцевий апеляційний суд відмовив Тетяні Ахмедовій у виконанні лондонського рішення, оскільки воно «суперечить законам шаріату»[25][26][27][28]. У травні 2022 року яхту було зааршетовано в порту Гамбургу[29]. У січні 2020 року Тетяна Ахмедова подала позов проти власного сина Темура, звинувативши його у допомозі батьку у виведенні активів. У січні 2021 року Високий суд Лондона задовольнив її позов, присудивши сину виплатити матері £70 млн[30][27]. У липні 2021 року Тетяна Ахмедова відмовилася від боротьби за виконання рішення Високого суду Лондона, який присудив їй суму в розмірі £453 млн. Вона погодилася на одноразову виплату £150 млн, З яких винагорода Burford, за деякими даними, складе £ 74,5 млн[28] . Курйози25 березня 2023 року у ЗМІ широко поширився 35-хвилинний аудіозапис розмови між, імовірно, Йосипом Пригожиним і Ахмедовим. У записі обидва співрозмовники в нецензурній формі критикують керівництво Росії.[31][32] Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia