Афанасій Миславський

Афанасій Миславський
Помер	1714  Київ, Київська провінція, Київська губернія, Російська імперія
Діяльність	письменник
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Заклад	Києво-Могилянська академія
Посада	Archimandrite of the Kiev-Piachersk Lavra^d
Конфесія	православ'я

Миславський Афанасій (р.н. невідомий — 1714) — український церковний діяч та дипломат доби Мазепи, письменник. Архімандрит Києво-Печерської Лаври, книгодрукар. Префект Києво-Могилянського колегіуму. Намісник Свенського Новопечерського та Трубчевського Чолнського монастирів.

Біографія

Навчався у Києво-Могилянському колегіумі, а згодом став його викладачем і префектом. Прийняв чернечий постриг у Лаврі, де стає намісником так званих приписних монастирів: Трубчевського Чолнського (1684—1688, 1892) та Свенського Новопечерського (1700—1701). Похований на території Києво-Братського монастиря (цвинтар знищений).

Церковна діяльність

Належав до гуртка провідних церковних діячів України доби гетьманування Іоанна Мазепи. Вирізнявся особливою вченістю, дипломатичним хистом.

1684 року потрапив у посольство Києво-Печерської Лаври до Московії, де українське духівництво клопоталося про визнання новообраного лаврського архімандрита Варлаама Ясинського.

Після приєднання Київської митрополії на користь Московської патріархії (1686), відстоював церковні свободи Київської митрополії у нових умовах. Зокрема, 1690, заручившись письмовим універсалом Гетьмана Іоанна Мазепи, вимагав від московської церковної влади збереження ставропігії Лаври та права вільного обрання архімандрита — за звичаєм Константинопольського патріархату. 1697 — участь у ще одному лаврському посольстві до Москви разом з новообраним архімандритом Йоасафом Кроковським — майбутнім Митрополитом Київським.

Після Полтавської битви 1709 розглядався як кандидат на посаду архімандрита Лаври. 1710 — обійняв цей духовний пост з благословення іншого українського ієрарха — митрополита Стефана Яворського. На висвячення змушений був їздити за кордон, до Москви.

Книгодрукування

Не зважаючи на запроваджену московську цензуру, розгорнув широку видавничу діяльність. За часи його управління Києво-Печерською Лаврою надруковано 7 вагомих видань. Окремі з них — із ґрунтовними передмовами о. Афанасія. Найбільші відомі — «Книга житій святих» св. Димитрія Ростовського (1711), Ифіка ієрополітика, или філософія нравоучителная (1712), Алфавіт духовний (1713).

Див. також

Джерела

• Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. (Том I.) Казань, 1914. — С. 218, 244, 302, 305, 356—357, 363, 428, 612, 613. (рос.)
• Строев П. Списки иерархов и настоятелей монастырей российския церкви. — СПб., 1877. — С. 907, 921. (рос.)
• Світлана Кагамлик Києво-Печерська Лавра. Світ духовності і культури (17—18 ст.). — Київ, 2005. — С. 287—288.