Атрія

Атрія
Положення α Південного Трикутника

Положення Атрії у сузір'ї Південного Трикутника
(червона блимаюча точка)
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Південний Трикутник
Пряме піднесення 16г 48х 39.89508с[1]
Схилення –69° 01′ 39.7626″[1]
Видима величина (V) 1.91[2]
Характеристики
Спектральний клас К2 IIb-IIIa[3]
показник кольору U−B +1.56[4]
показник кольору B−V +1.44[4]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –3.3[2] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 17.99[1] мас/рік

за схиленням: –31.58[1] мас/рік

Паралакс (π) 8.35 ± 0.15[1] мас
Відстань 391 ± 7 світлових років
120 ± 2 парсек
Абсолютна величина (MV) –3.68[5]
Подробиці
Маса 7[3] M☉
Радіус 130 R☉
Світність 5500[5] L☉
Ефективна температура 4150 ± 200[3]  K
lg g 1.5 cgs[3]
Металічність [Fe/H] –0.06[3]
Вік 4.8 × 107 (млн.)[3] років
Інші позначення
Atria, HR 6217, CD -68°2822, HD 150798, SAO 253700, FK5 625, GC 22558,
HIP 82273.[6]
Посилання
SIMBADдані для Alpha+Trianguli+Australis

Атрія[7][8] (Альфа Південного Трикутника, лат. α Trianguli Australis, скорочено α TrA) — найяскравіша зірка сузір'я Південного Трикутника, яка утворює одну з вершин трикутника разом з Бетою та Гаммою Південного Трикутника, завдяки чому сузір'я отримало свою назву.

Номенклатура

α Південного Трикутника — зірка, яка входить у позначення Байєра. Історична назва Атріа є скороченням.[9][10] У 2016 році Міжнародний Астрономічний Союз організував "Working Group on Star Names (Робоча Группа Зоряних Імен)"[11] для каталогізації та стандартизації імен для зірок. Перший бюлетень WGSN у липні 2016-го[12] вміщав таблицю перших двох партій імен, затверджених WGSN'ом; у тому числі ім'я Атріа у цієї зірки.

У традиційній китайській зоря називається 三角形三 (мандарин: sān jiǎo xín sān), що означає "Третя Зірка Трикутника".

Властивості

Альфа Південного Трикутника — це яскрава гігантська зірка з видимою зоряною величиною +1.91. На основі вимірювань паралакса відомо, що ця зірка знаходиться на відстані біля 391 світлових років (120 парсек) від Землі.[1] Передбачуваний вік зірки становить 48 мільйонів років, досить стара для масивної зірки, щоб розвиватися далеко від головної послідовності і перетворюватися у гіганта.[3] ЇЇ маса приблизно в сім разів перевищує масу Сонця та її світність близько у 5500 разів вища за світність Сонця. Ефективної температури зірки становить близько 4,150 К[3], що надає їй характерний помаранчевий відтінок зірок спектрального класа K.[13] З діаметром у 130 разів більший за сонячний, вона майже досягає орбіти Венери, якщо б її помістили у центрі Сонячної системи.

Є передумови того, що Атрія може виявитись подвійною зоряною системою. Вона показує незвичайні властивості для зірки свого класу, у тому числі зоряні спалахи, які перевищують норму викидів рентгенівського випромінювання. Це можна пояснити активністью молодого, магнітно-активного компаньйона приблизно G0 V спектрального класу. Така зірка буде мати масу, схожу на сонячну, з орбітальним періодом не менше 130 років. Молоді зірки G-класу мають високу температуру власної корони і часто випускають спалахі, викликаючи різке підвищення загальної світності. Пара може обертатись навколо один одного на відстані близько 50 астрономічних одиниць.[5]

У культурі

Атрія зображена на сучасному прапорі Бразилії, символізуючи штат Ріу-Гранді-ду-Сул.[14]

Посилання

  1. ↑ а б в г д е van Leeuwen, F. (Листопад 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.(англ.)
  2. ↑ а б Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35), Bibcode:1999VeARI..35....1W(англ.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Kovacs, N. (Квітень 1983), Model-atmosphere analysis of high-dispersion spectra of four red giants and supergiants, Astronomy and Astrophysics, 120 (1): 21—35, Bibcode:1983A&A...120...21K(англ.)
  4. ↑ а б Johnson, H. L. та ін. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 4 (99): 99. Bibcode:1966CoLPL...4...99J.(англ.)
  5. ↑ а б в Ayres, Thomas R.; Brown, Alexander; Harper, Graham M. (Квітень 2007), α TrA Junior, The Astrophysical Journal, 658 (2): L107—L110, Bibcode:2007ApJ...658L.107A, doi:10.1086/514818(англ.)
  6. ↑ alf TrA -- Star, SIMBAD, Centre de Données astronomiques de Strasbourg, архів оригіналу за 3 грудня 2016, процитовано 26 грудня 2011(англ.)
  7. ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  8. ↑ Південний Трикутник // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 353. — ISBN 966-613-263-X.
  9. ↑ Ridpath, Ian (1989), Star tales, James Clarke & Co., с. 125, ISBN 0-7188-2695-7, архів оригіналу за 27 жовтня 2013, процитовано 2 грудня 2016(англ.)
  10. ↑ Kaler, Jim. Atria (Alpha Trianguli Australis). Stars. University of Illinois. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 17 жовтня 2012.
  11. ↑ IAU Working Group on Star Names (WGSN). Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 22 травня 2016.
  12. ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  13. ↑ The Colour of Stars, Australia Telescope, Outreach and Education, Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation, Грудень 21, 2004, архів оригіналу за 10 березня 2012, процитовано 16 січня 2012 [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.](англ.)
  14. ↑ Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 26 грудня 2011.(англ.)

Зовнішні посилання