Атанасій Кальнофойський

Атанасій Кальнофойський
Народився17 століття
КраїнаРіч Посполита
Місце проживанняКиєво-Печерська лавра
Діяльністьписьменник
Конфесіяправослав'я
Титульна сторінка праці Атанасія Кальнофойського «Тератургіма», 1638 рік.

Атана́сій (Афана́сій) Кальнофо́йський (кінець XVI століття — після 1646[1]) — соборний чернець[2] Києво-Печерської лаври, український письменник XVII століття, церковний і культурний діяч. Автор книги «Тератургіма» (1638), в якій зроблено спробу пов'язати тодішнє богослов'я і подвижництво у Святих Печерах Києва з традицією старої Русі. Книга видана польською мовою[3].

Життєпис

Походив з української православної шляхти, уродженець Галичини. Його батьком, очевидно, був Гаврило (Габрієль) Кальнофойський — благодійник Києво-Печерської лаври.

За однією з версій, Атанасій навчався у Києво-Братській школі, за іншою — в Західній Європі, знав польську, латину, церковнослов'янську, можливо, грецьку мови.

Завдяки зусиллям Єлисея Плетенецького, архімандрита Києво-Печерської лаври, саме у цьому монастирі Атанасій прийняв чернечий постриг і служив.

Був сподвижником Петра Могили та Сильвестра Косова, з якими чимало зробив для розбудови Лаври, підняття її ролі як центру православного життя, освіти й культури[4].

Написав польською мовою та видав у Києво-Печерській друкарні твір «Тератургіма» (1638) — своєрідне продовження «Патерикона» (1635) Сильвестра Косова.

ΤΕΡΑΤΟΥΡΓΗΜΑ

Заголовок книги Кальнофойського «Тератургіма», 1638

Див. також Тератургіма

У цьому творі Атанасій Кальнофойський виявив себе як історик, письменник, поет, топограф. У «Тератургімі» подано опис Києво-Печерської лаври, мощей святих, які лежать у Ближніх і Дальніх печерах, з відповідним планом. Наведено унікальні надмогильні написи й епітафії[5], які стосуються видатних особистостей, похованих у Лаврі — князів, гетьманів, діячів православної церкви, є важливі дані з історії Києва та України[6].

При написанні свого твору Атанасій Кальнофойський використав «Повість временних літ», польські хроніки, Патерик Києво-Печерський тощо, а також особисті спогади, враження очевидців. Автор підкреслював зв'язок між Руссю та сучасною йому Україною, водночас до козаків ставився з пересторогою.

Сучасні науковці оцінюють «Тератургіму» як визначну пам'ятку українського літературного бароко[1].

Видання

  • Kalnofoysky Athanasius. ΤΕΡΑΤΟΥΡΓΗΜΑ lubo cuda… — Kijow: Z drukarni Kijowopieczarskiey, 1638. — 356 s.
  • Афанасий Кальнофойский. Тератургима или чудеса. — К. : «Горлица», 2013. — 368 с.

Примітки

  1. а б «Тератургима» — книга, основная идея которой торжествует над временем [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // «Православіє в Україні», 28 серпня 2013 (рос.)
  2. Афанасий Кальнофойский [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.] // «Православная Энциклопедия» (рос.)
  3. Атанасій Кальнофойський // Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К., 2001. — Т. 2, Т. 3 «Українська суспільно-політична думка. Переклади текстів XVI —XVII ст.». Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 14 грудня 2014.
  4. Атанасій Кальнофойський // Encyclopedia of Ukraine. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  5. В. Б. Антонович и Ф. А. Терновский. Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. — К.: Типография Е. Я. Федорова, 1874. — с. 27. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2011. [Архівовано 2013-12-12 у Wayback Machine.]
  6. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів, 2000. [Архівовано 11 березня 2012 у Wayback Machine.] ISBN 966-02-1683-1

Джерела

  • Teraturgema. 1638 // Seventeenth-Century Writings on the Kievan Caves Monastery. — Cambridge, Massachusetts: Ukrainian Research Institute of Harvard Univ., 1987. — 429 p. (Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts; vol. 4)
  • Шевчук В. «Тератургіма» Атанасія Кальнофойського. // Хроніка 2000. Вип. 17—18. — К., 1997
  • Глобенко М. «Тератургіма» Атанасія Кальнофойського в її зв'язках із старокиївською літературою. — Мюнхен, 1956
  • Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978
  • Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. — Київ, 1997

Посилання