Астрильд-метелик синьоголовий

? Астрильд-метелик синьоголовий
Самець синьоголового астрильда-метелика
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Астрильд-метелик (Uraeginthus) Вид: Астрильд-метелик синьоголовий
Біноміальна назва
Uraeginthus cyanocephalus (Richmond, 1897)
Синоніми
Estrilda cyanocephala Richmond, 1897 Uraeginthus cyanocephala (Richmond, 1897)
Посилання
Вікісховище: Uraeginthus cyanocephalus Віківиди: Uraeginthus cyanocephalus EOL: 45515669 ITIS: 563641 МСОП: 22719499 NCBI: 247671

Астрильд-метелик синьоголовий[2] (Uraeginthus cyanocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.

Опис

Синьоголовий астрильд-метелик

Синьоголовий астрильд-метелик

Довжина птаха становить 14 см. Голова, горло, груди, боки, надхвістя і хвіст бірюзово-блакитні, спина, крила і живіт коричневі, гузка охриста. Очі червонуваті, навколо очей сіруваті кільця, дзьоб пурпурово-червоний, на кінці і з країв більш темний, лапи тілесного кольору. Самиці мають менш яскраве забарвлення, блакитного відтінку в їх оперенні менше, особливо на голові.

Поширення і екологія

Синьоголові астрильди-метелики Ефіопії, Сомалі, Південному Судані, Кенії і Танзанії. Вони живуть в низькотравних саванах, місцями порослих чагарниками і деревами. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з савановими і червонощокими астрильдами-метеликами та з червонодзьобими амарантами.

Синьоголові астрильди-метелики живляться насінням трав, яке збирають з землі. Крім того, вони доповнюють раціон дрібними комахами, ягодами, плодами і пагонами. Сезон розмноження у них припадає на другу половину сезону дощів. Самці приваблюють самиць в характерний для астрильдових спосіб — виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицями, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться парою птахів з переплетених рослинних волокон і стебел трави, встелюється шерстю і пір'ям, розміщується в густій рослинності, часто поряд з осиним гніздом. Іноді птахи використовують покинуті гнізда ткачиків. В кладці від 4 до 6 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 19-19 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще два-три тижні.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Uraeginthus cyanocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 жовтня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.