Аса Гаральдсдоттір

Аса Гаральдсдоттір
Конунг Аґдеру
бл. 820 р. — бл. 840 р.
Попередник: Гаральд Рудобородий
Наступник: Гальвдан Чорний
 
Народження: не пізніше 800 р.
Смерть: невідомо
Рід: Інґлінґи
Батько: Гаральд Рудобородий
Мати: невідомо
Шлюб: Ґудрьод Мисливець
Діти: Гальвдан Чорний

Аса Гаральдсдоттір (давньоскан. Ása Haraldsdóttir) — напівлегендарна регент при синові Гальвдану, конунгу Аґдеру, якому на час успадкування був рік. Згадується в «Сазі про Інґлінґів» і «Сазі про Гальвдана Чорного».

Життєпис

Вбивство Ґудрьода Мисливця, її чоловіка. Ілюстрація Ґергарда Мюнте для видання «Саги про Інґлінґів» 1899 р.

Неповні відомості про її життя містить «Сага про Інґлінґів» в збірнику «Коло Земне» ісландського скальда Сноррі Стурлусона.

Її батьком був конунг Аґдеру Гаральд Рудобородий[1], матір невідома. Вона також мала брата Ґюрда[2].

Коли Ґудрьод Мисливець після смерті своєї першої дружини сватався до Гаральда, просячи її руку, він відмовив. Через що перший вирішив взяти її силою. Конунг Вестфоллу зібрав чимало кораблів, і, пропливши до Аґдеру, висадився на березі. Атаковані тим часом були сповіщені про просування ворога і виставили воїнів на бій. Але оборонців зім'яли, в ратоборстві полягли і Гаральд Рудобородий і його єдиний син-спадкоємець Ґюрд. Асу полонили і привезли до вотчини Ґудрьода, який невдовзі зіграв з нею весілля[2].

Згодом після народження спільного сина Аса помстилася осоружному: коли Ґудрьод відплив на бенкет у Стілвусунд, його простромив списом кравець Аси. Конунг не вижив, і Аса безперешкодно повернулася назад[3] в батьківський Аґдер з однорічним сином на руках, до його повноліття прийнявши владу як регент[4].

Аса правила Аґдером близько сімнадцяти років, якщо вірити Сноррі. Після закінчення періоду регентства згадки про неї припиняються.

Гіпотези

Існують теорії, запропоновані археологом Енн Стейн Інґстад у 1992 році і знову підняті у 2007 році професором археології і стародавньої історії Антоном Вільгельмом Брьоґером з Університету Осло, про те, що Аса була тою невідомою шляхентою жінкою, похованою на знаменитому Усеберзькому кораблі незабаром після 834 року (сам корабель датують 820-830 рр.), але це не було підтверджено ні тоді ні згодом[5][6].

Примітки

Література

  • (норв.) Клаус Краґ: «Ynglingatal og Ynglingesaga- en studie i historiske kilder» (1991) ISBN 82-00-21130-4

Посилання