Архімед за діаметром є найбільшим з усіх кратерів у Морі Дощів. Край має значний зовнішній вал, освітлений викидом, і верхню частину терасової внутрішньої стіни, але не має системи променів[en], пов’язаної з молодшими кратерами. Трикутний мис тягнеться на 30 кілометрів від південного сходу краю.
Область кратера на селенохроматичному зображенні (Si)
Всередині кратера немає центральної вершини, і він затоплений лавою. Він позбавлений значних виступів, хоча біля краю є кілька крихітних метеоритних кратерів. На дні лежать розкидані шматки яскравого матеріалу променів, найімовірніше, утворені ударом, який створив Автолік.
Місячний кратер Архімед в інфрачервоному діапазоні. Зображення надано NOT і Стокгольмською обсерваторією[en] : M. Gålfalk, G. Olofsson та H.-G. Флорен, знято камерою SIRCA.
Оточення
На південь від Архімеда простягається гора Архімеда, гірський район. На південно-східному краї розташоване Болото Гниття, затоплена лавою рівнина, що містить систему борозен[en] під назвою Rimae Archimedes, яка простягається на 150 кілометрів. На північний-північний захід від Архімеда стоять Гори Шпіцберген[en], низка вершин у Морі Дощів. На схід від Архімеда знаходиться кратер Автолік. На північний схід від Архімеда знаходиться видатний кратер Арістілл[en]. Лавова рівнина між Архімедом, Арістіллом і Автоліком утворює Затоку Місячника Моря Дощів. Зморшкуватий хребет веде від Архімеда на північ-північний захід, перетинаючи це море.
Назва
Архімед названий на честь грецького вченого Архімеда.[1] Як і багатьом кратерам на видимому боці Місяця, назву йому дав Джованні Річчолі, чия номенклатурна система 1651 року стала стандартизованою.[3] Раніше місячні картографи давали цьому об’єкту різні назви. На карті Майкла ван Лангрена 1645 року це місце називається «Рома» на честь міста Рим.[4]Йоганн Гевелій назвав його «Mons Argentarius» на честь регіону Монте-Арджентаріо в Італії.[5]
Дослідження
Ділянка місячної поверхні між Архімедом і Автоліком була місцем аварійної посадки радянського зонда Луна-2. Це був перший апарат, який досяг поверхні Місяця, здійснивши посадку 13 вересня 1959 року.[6]
Супутні кратери
За домовленістю ці об’єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до Архімеда.
Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 136—186. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. S2CID122125855.