У Західній Європі Арабістика зародилася наприкінці 16 ст. Її основними центрами стали Рим, Париж, Лейден, у 19 ст виникло Deutsche Morgenländische Gesellschaft. Інтерес до арабських країн в той період стимулювався головним чином розвитком торговельних і дипломатичних відносин зі Сходом, практичними завданнями місіонерської пропаганди. Арабістика була тісно пов'язана з богослов'ям; арабська мова вивчалася для тлумачення мусульманського священного писання — Корану.
На теренах України арабістика як самостійна область знання виділяється на початку XIX століття. Перша «Коротка арабська граматика в таблицях» Олексія Болдирєва вийшла в 1827 році.
«Досвід граматики арабської мови» Михайла Навроцького (1867) - перше в Росії систематичний опис ладу літературної арабської мови.
У граматиці Михайла Аттая (1884), яка відіграла значну роль у розвитку школи арабістики, а також в «Граматиці арабської мови» Антонія Хащаба (1910) простежується вплив арабської мовознавчої традиції, яка стає об'єктом вивчення «Нарису граматичної системи арабів» Володимира Гіргаса (1873), вперше який в арабістиці зробив спробу розкрити сутність концепцій арабського мовознавства, їх теоретичні та методологічні основи.
Бейліс Вольф Менделевич (*1923- †2001) — український науковець, один із найкращих українських арабістів, історик-сходознавець
Рибалкін Валерій Сергійович (*1952) — український науковець, професор, арабіст, ректор Інституту лінгвістики та права.
Плачинда Володимир Сергійович (*1955) — український дипломат та науковець, кандидат історичних наук, арабіст, тимчасовий повірений у справах України в Саудівській Аравії.
Гуцало Сергій Євгенович (*1963) — український дипломат та науковець, кандидат історичних наук, арабіст, провідний науковий співробітник Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» (м. Київ)
Література
Соціальні перетворення в арабських країнах: досвід і проблеми / В. С. Плачинда. — К. : Наук. думка, 1993. — 159 с. — ISBN 5-12-004004-7
«Arabica» (Leiden — P., 1954—; «Journal of Economic and Social History of the Orient» (Leiden, 1957—);
«Oriente moderno» (Roma, 1920—);
«Le monde oriental» (Uppsala, 1906—32);
«Revue des études islamiques» (P., 1927—52);
«Mitteilungen des Seminars für orientalische Sprachen. Westasiatische Studien» (B., 1898—1938): «Journal Asiatique» (P., 1822—): «The Middle East Journal» (Wash., 1946—);
«Bulletin of the school of oriental and American studies» (1.., 1917—);