Арабське завоювання Ірану

Арабське завоювання Ірану
Місце розташування	Arab Iraq^d Fars (land)^d Хорасан Persian Iraq^d Іранський Азербайджан Мекран Держава Сасанідів
Попередник	Ridda Wars^d
Наступник	Umayyad campaigns in India^d
Замінений на	Muslim conquest of Transoxiana^d
Час/дата початку	633
Час/дата закінчення	654
Учасник(и)	Праведний халіфат, Держава Сасанідів, Араби християни, House of Ispahbudhan^d, House of Mihrān^d, Карін-Пахлавіди, Дабуїди, Ефталіти і Східна Римська імперія
Арабське завоювання Ірану у Вікісховищі

Арабське завоювання Ірану

Арабське завоювання Сасанідського Ірану відбувалося в середині VII століття та поклало край існуванню держави Сасанідів в 644, а також призвело до занепаду зороастризму в Ірані, хоча остаточно династія Сасанідів впала в 651, коли останній спадкоємець її престолу був зрадницьки убитий. Це завоювання також призвело до суттєвого зменшення впливу на території так званого Великого Ірану зороастрійської релігії й її майже повного зникнення згодом.

Існує достовірна історія, що в 628 пророк Мухаммед відправив візантійському імператору Іраклію I, іранському шаху Хосрову II Парвізу й іншим правителям сусідніх держав листи із закликом прийняти іслам. Реакція візантійського імператора невідома, Хосров же прийшов у лють від неналежного звернення до нього («В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного. Від Посланника Аллаха Мухаммеда — Хосрову, царю персів…») і розірвав лист. Коли пророк дізнався про це, він сказав, що Аллах розірве царство Хосрова так само, як Хосров розірвав цей лист.

Мусульмани вперше з'явилися на сасанідських теренах у 633, коли під керівництвом великого полководця Халіда ібн аль-Валіда вторглися в Межиріччя, що разом з колишньою Вавилонією було «яблуком розбрату» між Римською імперією та Сасанідським Іраном в епоху Римо-перських воєн.

Перший удар мусульман в 633 іранці не змогли відбити та зазнали ряду поразок в Битві зчеплених, битві на річці й інших битвах почасти тому, що були ослаблені війнами з Візантією. Проте Імперія Сасанідів все ще залишалася величезною державою, яка володіла землями від Малої Азії до Індії.

Друге вторгнення почалося в 636 під керівництвом Саада ібн Абу Ваккаса, війська якого завдали іранцям поразки в «ключовий» для кампанії битві при Кадисії, що стала однією з найзначніших подій в історії Сходу та фактично була для регіону початком переходу від Античності до Раннього Середньовіччя.

Перемога мусульман в битві при Кадисії призвела до створення нового арабо-іранського кордону — в районі хребта Загрос.

Іранці примирилися з новим статус-кво в регіоні та кілька разів намагалися повернути завойоване мусульманами Межиріччя; саме тому халіф Умар ібн Хаттаб почав в 642 широкомасштабний наступ з метою повного завоювання Сасанідського Ірану. У 642 відбулася вирішальна Битва при Нехавенді, в якій іранська армія була розгромлена.

Завоювання Сасанідського Ірану було фактично завершено в 652 з загибеллю останнього шаха Єздігерда III. Настільки швидке завоювання Ірану стало результатом поразки в ірано-візантійській війні в 628, яку деякі історики називають «світовою війною VII століття», настільки сильно вона вплинула фінансово й економічно майже на всі держави та території Середземномор'я та Близького Сходу.

Однак деякі іранські історики, посилаючись на арабські джерела, малюють іншу картину завоювання Ірану — із запеклим опором місцевого населення арабам. Незважаючи на те, що до другої половини VII століття іслам став господарюючою релігією в Ірані (хоча зороастризм ніколи не був знищений повністю), більшість населення регіону продовжували складати корінні народи, що ставилися до арабської культури з презирством.

Наслідком арабського завоювання Ірану є подальше поширення ісламу на Схід: саме звідти він поширився на території Волзької Булгарії, уйгурів, а потім і деяких країн Південно-Східної Азії.

Деякі південні області колишньої Сасанідської держави надавали арабським завойовникам найзавзятіший опір і були протягом ще довгого часу після 644 фактично незалежними від центральної влади.

Посилання

Арабський світ

Джерела

• Bashear, Suliman (1997). Arabs and Others in Early Islam. Darwin Press. ISBN 978-0-87850-126-7.
• Boyce, Mary (2001). Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices. Psychology Press. ISBN 978-0-415-23902-8. Архів оригіналу за 19 травня 2016.
• Daniel, Elton (2001). The History of Iran. Greenwood Press. ISBN 978-0-313-30731-7.
• Donner, Fred (1981). The Early Islamic Conquests. Princeton. ISBN 978-0-691-05327-1.
• Morony, M. (1987). Arab Conquest of Iran. Encyclopaedia Iranica. Т. 2, ANĀMAKA – ĀṮĀR AL-WOZARĀʾ. Архів оригіналу за 26 вересня 2017.
• Sicker, Martin (2000). The Islamic World in Ascendancy: From the Arab Conquests to the Siege of Vienna. Praeger. ISBN 978-0-275-96892-2.
• Spuler, Bertold; M. Ismail Marcinkowski (translator), M. Ismail; Clifford Edmund Bosworth (foreword) (2003). Persian Historiography and Geography: Bertold Spuler on Major Works Produced in Iran, the Caucasus, Central Asia, India and Early Ottoman Turkey. Singapore: Pustaka Nasional. ISBN 978-9971-77-488-2.
• Zarrin'kub, Abd al-Husayn (1999). Ruzgaran: tarikh-i Iran az aghz ta saqut saltnat Pahlvi. Sukhan. ISBN 978-964-6961-11-1.
• Daryaee, Touraj (2009). Sasanian Persia: The Rise and Fall of an Empire. I.B.Tauris. с. 1—240. ISBN 0857716662. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 вересня 2017.
• Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002). The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363–630 AD). New York, New York and London, United Kingdom: Routledge (Taylor & Francis). ISBN 0-415-14687-9. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 26 вересня 2017.
• Pourshariati, Parvaneh (2008). Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran. London and New York: I.B. Tauris. ISBN 978-1-84511-645-3. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
• Zarrinkub, Abd al-Husain (1975). The Arab conquest of Iran and its aftermath. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1—57. ISBN 978-0-521-20093-6. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Morony, M. (1986). ʿARAB ii. Arab conquest of Iran. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 2. с. 203—210. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
• Christensen, Peter (1993). The Decline of Iranshahr: Irrigation and Environments in the History of the Middle East, 500 B.C. to A.D. 1500. Museum Tusculanum Press. с. 1—351. ISBN 9788772892597. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Shapur Shahbazi, A. (2005). SASANIAN DYNASTY. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2014.
• Bosworth, Clifford Edmund (1997). Sīstān. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume IX: San–Sze. Leiden, and New York: BRILL. с. 681—685. ISBN 9789004082656. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Gazerani, Saghi (2015). The Sistani Cycle of Epics and Iran’s National History: On the Margins of Historiography. BRILL. с. 1—250. ISBN 9789004282964. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Bosworth, C. E. (2011). SISTĀN ii. In the Islamic period. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Marshak, B.I., and N.N. Negmatov. «Sogdiana.» History of Civilizations of Central Asia, Volume III: The Crossroads of Civilizations: A.D. 250 to 750. Eds. B.A. Litvinsky, Zhang Guang-da and R. Shabani Samghabadi. Paris: UNESCO Publishing, 1996. ISBN 92-3-103211-9
• A. K. S., Lambton (1999). FĀRS iii. History in the Islamic Period. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. IX, Fasc. 4. с. 337—341. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 26 вересня 2017.
• Daryaee, Touraj. Collapse of Sasanian Power in Fars. Архівована копія. Fullerton, California: California State University. с. 3—18. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 26 вересня 2017.

Шаблон:Арабські завоювання