Антонівка звичайна
Анто́нівка звича́йна (лат. Antonovka) — стародавній сорт яблук російського походження. Дерево досягає великих розмірів, утворює добре розвинену кулясту крону. Яблука зеленувато-жовті, великі (до 250 г), округлоциліндричні або трохи конічні, з широкими ребрами, ароматні; м'якуш білий, соковитий, винно-кислосолодкий. Зелені плоди (до стиглості) дуже кислі. При повному достиганні кислість значно зменшується. Найбільше поширена антонівка звичайна в середній смузі Росії, де вона виступає як типовий зимовий сорт. В Україні антонівку звичайну вирощують як осінній, а в Середній Азії — як літній сорт. В Україні антонівка звичайна починає плодоносити з 5—6-го року. Плоди достигають у вересні (2-га декада). Урожайність одного дерева 2—3 центнер. Середня вага плодів 100—150 г. Свіжі плоди зберігаються протягом 4—6 місяців. Походження![]() Старовинний середньоросійський сорт.[1] Можливо, є спонтанним гібридом культурного сорту з місцевою дикорослою яблунею лісовою (Malus sylvestris). Почав поширюватися з Курської губернії в XIX столітті. Вперше описаний Н. І. Красноглазовим в 1848 році в «Правилах плодоводства в открытом грунте, оранжереях, теплицах и т. д.»[2]. У XXI столітті антонівку прийнято вважати сортотипом, що об'єднує ряд споріднених сортів[1]. А. С. Гребницький в книзі «Атлас плодів» (1906 р.) пише: «Місце походження антонівки точно невідомо; розводиться ж вона з дуже давніх часів, і всі помологи, що описували її, визнають за сорт російського походження». При цьому ні в одному з чотирьох реєстрів А. Т. Болотова, що містять назви 661 сорту яблук і груш, антонівка не згадується[3]. Налічується понад 20 різних мутацій антонівки. У закордонних джерелах антонівка іноді розглядається як сорт дикорослих видів яблунь:
Характеристика сортотипуДерево сильноросле. Крона неправильно округлої форми, піднесена, з віком розлога. Пагони вирізняються вираженою колінчастістю. Сорт частково самоплідний. Скороплідність низька. Плодоношення починається на шостий - сьомий рік, при гарному догляді регулярне, до 328 кг з 20-річного дерева. Плоди середнього розміру, 120-150 г, максимум 300 г. Форма мінлива від плоско-округлої до овально-конічної, іноді циліндрична. Поверхня гранована або широко ребриста. Воронка глибока, середньої ширини, сильно оржавлена. Блюдце глибоке, просторе, складчасте. Плодоніжка товста, коротка. ![]() Шкірочка слабо масляниста, блискуча, з характерним сильним ароматом. Основне забарвлення зеленувато-жовте, при зберіганні солом'яно-жовте. Покривне забарвлення відсутнє, іноді слабке рожеве або цегляне, а також у вигляді золотистої засмаги. Підшкірні точки численні, великі, білі, добре помітні. М'якоть злегка жовтувата, соковита, середньої щільності, зерниста. Смак добрий, з деяким надлишком кислоти та своєрідним ароматом. Плоди відрізняються підвищеним вмістом вітаміну С (14 мг %). У північних областях плоди Антонівки зберігаються в холодильнику до січня. В умовах провітрюваних підвалів у соломі можуть зберігатися значно довше, зберігаючи свої смакові якості.
У Тунісі плоди Антонівки дозрівають уже 10 липня. Переваги сорту: зимостійкість відносно висока. Морозостійкий, цвітіння пізнє. Урожайність висока, але не регулярна. Придатний для різних видів переробки: мочіння, приготування компотів, повидла, пастили, мармеладу, соків, джему тощо. До цінних якостей Антонівки належить формування однотипних вирівняних сіянців, які широко використовуються як підщепа (сильноросла, зимостійка, добре сумісна з багатьма сортами).[7] Недоліки: низька скороплідність (плодоношення з п'яти - восьми років, більш-менш значні врожаї з десяти років)[8], уражається паршею, плодожеркою. Згідно з іншим джерелом, до парші порівняно стійкий. Смакові якості та розмір плодів залежать від клонів і погодних умов року.[7] Використання в селекціїДо теперішнього часу за участю антонівки звичайної створено кілька десятків сортів: Богатир, Білоруське Малинове, Московське зимове, Орловська Гірлянда, Білоруський Сінап, Веньяміновское, Вишневе, Дружнє та інші. Курська антонівка — символ Курської областіКурська антонівка — символ Курської області[9]. Література
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia