uk %D0%90%D0%BD%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BB%D1%8C %D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4 %D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%82%D0%B8 (%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B0 %D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0)

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Ансамбль споруд пошти
	Поштова станція - центральна будівля ансамблю Поштова станція - центральна будівля ансамблю
	49°47′58.51″ пн. ш. 30°06′31.41″ сх. д. / 49.7995861° пн. ш. 30.1087250° сх. д.
Країна	Україна
Місто	Біла Церква Олександрійський бульвар, 47
Розташування	49°47′58.51″ пн. ш. 30°06′31.41″ сх. д. / 49.7995861° пн. ш. 30.1087250° сх. д.
Стиль	класицизм
Дата заснування	1833
Початок будівництва	1825
	Основні дати:; 1844 - пожежа 1848 - відновлення
Статус	пам'ятка національного значення
	Ансамбль споруд пошти Ансамбль споруд пошти (Україна)
	Медіафайли у Вікісховищі

Ансамбль споруд пошти у Білій Церкві (Стара пошта) — комплекс пам'яток архітектури громадського призначення у місті Біла Церква. Розташовується на Олександрійському бульварі, 47. Статус пам'ятки національного значення отримала згідно з постановою № 442 Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979.

Історичні відомості

Комплекс споруд був зведений в 1825–1833 рр. на поштовій дорозі Москва — Біла Церква — Одеса на кошти Браницьких за індивідуальним проектом невідомого архітектора. У 1844 р. комплекс постраждав від пожежі та був відновлений у 1848 р. Ансамбль займає площу близько 1,5 га і складається з двох частин. Перша частина споруд — будівлі поштової станції, готелю і заїзду (ямщицька). В другій знаходились служби — каретне приміщення, кузня і стайня. Всі споруди ансамблю стриманого і простого класичного стилю. Станційний будинок, готель і ямщицька, вирішені в стилі класицизму, утворюють курдонер. Решта споруд ансамблю розміщені на схід від ямщицької. Всі споруди ансамблю цегляні, кузня — з бутового каменю.

Структура

Основне місце займала в ансамблі станційна будівля. Це прямокутна в плані будівля, центральна частина якої — одноповерхова, фланкована двоповерховими ризалітами з чотирьохколонними портиками тосканського ордера. Кутки другого поверху прикрашені пілястрами. З боку двору і до ризалітів примикають одноповерхові прибудови. Тут нині знаходиться 17-те міське відділення зв'язку.

Готель — прямокутна в плані одноповерхова будівля з портиками по головному фасаду. Покрита чотирисхилим дахом. Планування коридорне.

Ямщицька — низька одноповерхова будівля, покрита чотирисхилим дахом. Вхід підкреслений чотирьохколонним портиком тосканського ордера. Планування анфіладне.

Каретний заїжджий двір ще простіший за архітектурою. В глибині його — каретне приміщення і кузня. На головному фасаді — два широкі аркові в'їзди для карет. Праворуч від каретного приміщення розташовувалась цегляна стайня, яка зараз використовується під склади.

Стайня — Г-подібна в плані будівля; покрита двосхилим дахом.

Кузня — Т-подібна в плані будівля з горищем; покрита двосхилим дахом. Зі східного боку примикає пізня дерев'яна тинькована прибудова.

Тарас Шевченко і пам'ятка

У 1846 р. в готелі поштової станції перебував Т. Г. Шевченко під час роботи у складі історико-археографічної комісії. У повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі» він описує свій приїзд до Білої Церкви, де спинився спочатку в т. зв. «заїзді», який виконував спрощену роль поштового двору. В приміщеннях колишнього заїжджого двору по вул. Ярослава Мудрого після революції був пологовий будинок, а потім магазин, знесений при розширенні території ВАТ «Білоцерківсільмаш».

Значення

Ансамбль споруд поштової станції викликає інтерес, оскільки зберіг первісне планування і архітектурне вирішення. Це унікальна пам'ятка такого роду в Україні. На його прикладі можна побачити, як з розвитком міста на зміну культовим і палацово-садибним ансамблям приходять ансамблі міських громадських установ.

Галерея

Станційна споруда пошти
Готель поштової станції
Меморіальна дошка
Ямщицька
Будинок станційного доглядача

Джерела

Біла Церква. Шлях крізь віки. — Біла Церква: Буква, 1994 — С. 317–318
Федотов В. М. Біла Церква: нотатки архітектора міста. — Біла Церква, 1998 — С. 23-24
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 1. — К.: Будівельник, 1983 — С. 127–128