Анрі Го

Анрі Го
Henri Gault
Народився	4 листопада 1929(1929-11-04) Пасі-сюр-Ер
Помер	9 липня 2000(2000-07-09) (70 років) Сен-Сюльпіс-ан-Паре  ·інфаркт міокарда
Поховання	Сен-Сюльпіс-ан-Паре
Громадянство	Франція
Національність	француз
Діяльність	журналіст, репортер, письменник
Alma mater	Ліцей Карно в Парижі, Сорбонна
Знання мов	французька[1]
Заклад	Le Point, Jours de France^d, Minute^d і Paris Match
Напрямок	ресторанна критика (один з засновників гіда «Го-Мійо»)
Magnum opus	«À voir et à manger»

Анрі́ Го (фр. Henri Gault; нар. 4 листопада 1929(19291104), Пасі-сюр-Ер — † 9 липня 2000, Сен-Сюльпіс-ан-Паре) — французький ресторанний критик, журналіст, репортер, письменник, один із засновників впливового французького путівника «Го-Мійо», який оцінює рейтинги ресторанів, вин, бутіків. Йому належить термін «nouvelle cuisine» (нова кухня).

Життєпис

Перш ніж стати журналістом, Анрі Го вивчав медицину, кинувши її в 1951 році. Працював три роки в Африці.

1956 року почав працювати у часописі «Paris-Presse» в юридичній редакції. Одночасно писав гастрономічні хроніки для журналів «Le Point», «Jours de France», тижневиків «Paris Match» і «Minute».[2]. 1963 року він опублікував збірку цих хронік під назвою «Побачити і з'їсти» («À voir et à manger»).

Працюючи в «Paris-Presse», познайомився з репортером Крістіаном Мійо. Колеги зблизились на кулінарній темі. Низка їхніх статей під рубрикою «Прогулянки у вихідні» здобувала дедалі більшої популярності. 1962 року вони опублікували гід під назвою «Le Guide Juillard», а в 1965 разом з Андре Гайо (Gayot) заснували путівник Го-Мійо, який згодом став одним із найвпливовіших французьких путівників, що оцінює рейтинги ресторанів, вин, бутіків.

1985 року через розбіжності в політичних поглядах з Крістіаном Мійо (обидва були правих поглядів, але Анрі був більш радикальним) припинив з ним співробітництво і почав працювати самостійно над низкою книг, описав свої подорожі по Європі.

Анрі Го помер від серцевого нападу 9 липня 2000. Похований в Сен-Сюльпіс-ан-Паре.

Бібліографія

• À voir et à manger (передмова d'Antoine Blondin), René Julliard, 1963
• У співавторстві з Крістіаном Мійо :
  • Guide Julliard de Bruxelles René Julliard , 1965
  • Guide Julliard des environs de Paris René Julliard, 1966
  • Guide Julliard de New York Boston, Chicago, Los Angeles, New Orleans, San Francisco et Montréal René Julliard , 1967
  • Guide Julliard de Paris René Julliard , 1963, 1967
  • La Tunisie (Avec la collaboration d'Yves Bridault ; Photos Jean-Michel Sakka), 1968
  • Guide Julliard de l'Irlande (avec la collab. de J.L. Perret) René Julliard , 1969
  • Guide gourmand de la France) Hachette, 1970
  • Guide Italie 900 restaurants et hôtels Jour-Azur , 1979
  • Guide France 1985 Jour-Azur, 1984
  • Guide Italie Jour-Azur, 1984
  • Le vin 1993 — guide Gault et Millau Médiazur, 1992
  • Guide Julliard du monde 1, Les mers du sud, René Julliard , 1968
  • Guide Julliard de l'Europe René Julliard, 1964
  • Guide de Paris amoureux Tchou, 1969
  • Guide des restaurants étrangers de Paris, Gault Millau, 1995

Див. також

• Го-Мійо
• Крістіан Мійо

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Gault Henri (1929–2000) [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.](фр.)

Посилання

• Сайт Gault & Millau [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] (фр.).
• Henri Gault. The Frenchman who discovered nouvelle cuisine [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)